Ukraine English Russia Poland

ПОЧАТОК ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ

Остання жертва. Нова вагітність


Хоча попередні вагітності Джанни викликали чимало ускладнень, і незважаючи на свій вже немолодий вік – вона мала майже сорок років, а П’єтро готувався відсвяткувати п’ятдесятиліття, – мати трьох дітей бажала мати ще одну дитину. Вона благала про це доброго Господа у молитві і вчила молитися за це дітей, оскільки вірила, що молитва невинних душ особливо дієва.

У серпні 1961 р. нарешті з’явились ознаки нової вагітності, однак, цього разу труднощі збільшились. До кінця другого місяця у жінці виявили велику пухлину матки, яка стрімко збільшувалась і загрожувала розвиткові плоду. Джанну госпіталізували, оскільки гостро постало питання ймовірного переривання вагітності.

Лікарі наполягали на своєчасному хірургічному втручанні й ознайомили Джанну з трьома можливими варіантами:

  1. Видалити матку і пухлину, що безперечно врятує життя матері; негативні наслідки: смерть дитини і безпліддя.

  2. Видалити пухлину, зберігши матку, але перервати вагітність. У цьому випадку Джанна зберегла б здатність мати дітей і уникнула б післяопераційних ускладнень, які могла викликати вагітність.

  3. Третій варіант: видалити лише пухлину. Однак лікарі рішуче наполягали не зупинятися на цій альтернативі, оскільки вона була пов’язана з величезним ризиком для життя. З розвитком плоду міг розійтися шов, накладений на матку під час операції, що привело б до перфорації і смертельної загрози для життя матері і дитини.

Джанні від початку було зрозуміло: вона мусить зробити все можливе, аби не перервати вагітність. Тому розглядався лише третій варіант. Перед тим, як лягти на операційний стіл у лікарні Св. Герарда в Монці, Джанна вкотре просить лікарів намагатися зберегти життя дитини будь-якою ціною. «Я готова на все, тільки б урятувати моє маля», – заявила вона.

У дні випробувань Джанна багато молилася і благала П’єтро та друзів підтримати її молитвою. Вона прохала дітей молитися за матусю. Жінка погодилась на якийсь час залишити любих діточок, аби уникнути зайвої перевтоми, небезпечної для дитини, яку вона носила під серцем. Про П’єрлуїджі, Маріоліну і Лауру в Курмайєрі піклувалась її подруга.

Джанна, укріплена вірою в Боже Провидіння і підтримувана любов’ю чоловіка, готувалася до операції, зберігаючи в душі мир і спокій. П’єтро дозволив дружині діяти так, як вона вважає за потрібне, та все ж таки дуже переймався її рішенням. Жінка довірила себе Божому Провидінню і Богоматері Зцілення і знала, що вона «у добрих руках». Джанна уповала на спасенну силу Бога, приготувавшись, якщо буде необхідність, пожертвувати власним життям заради дитини.

Операція відбулася 6 вересня 1961 року. Хірург доклав усіх зусиль, аби виконати побажання мужньої матері, і зумів зберегти плід. Біопсія і морфологічне дослідження новоутворення підтвердили наявність об’ємної фіброміоми – доброякісної пухлини, яку можна було видалити.

На превеликий подив усіх, Джанна досить швидко видужала після хірургічного втручання і залишила лікарню. Вона наполегливо благала Бога зберегти дитину, хоча чудово знала думку лікарів: проблему вирішить лише якнайшвидше переривання вагітності. Але Джанна змогла виносити дитину. Нудота – запекла «подруга» Джанни під час попередніх вагітностей, тепер стала для майбутньої мами радістю, адже вона вбачала в цьому симптомі чітку ознаку: дитина розвивається нормально.

Але чи затягнувся шов на матці? Це тривожне питання нав’язливо переслідувало сім’ю Молла всі ці місяці. Після одужання Джанна повернулася до своєї щоденної діяльності. Вона виглядала спокійною і безтурботною, але П’єтро, який знав її як ніхто у світі, відчував: дружину ні на хвилину не полишає внутрішня напруга.

Він так описував ці тижні, сповнені страхом: «З неймовірною силою духу і незмінною наполегливістю ти продовжувала нести місію матері і лікаря до останніх днів вагітності. Молилась і роздумувала. Пам’ятаю, твоя проста посмішка і звична радість красі, енергії і силі наших дітей часто затьмарювались прихованою тривогою. Ти боялась, що дитина у твоєму лоні народиться хворою. Молилась і молилась, щоб цього не трапилось».

Джанна не тільки хвилювалась за дитину, вона надіялась, Що Бог у Своїй всемогутності збереже і її життя. Вона говорила: «Господь вчинить те, що необхідно моїй сім’ї. Господь знає, що з цією дитиною ми матимемо вже четверо. Він обов’язково подбає про нас».

П’єтро розповів одну маленьку подію, яка трапилась у той період. У березні 1962 року, за декілька тижнів до пологів, він мав їхати у відрядження до Парижу. Перед його від’їздом до Франції дружина попросила привезти їй журнали високої моди. «Якщо Бог затримає мене тут, – сказала Джанна, – хочу з’явитися в усій красі». У тих журналах і сьогодні можна побачити хрестики, якими вона відзначала моделі, що їй сподобались.

Сабіна, покоївка сім’ї Молла, розповідала: «Я завжди бачила сеньйору Молла задоволеною, навіть в останні місяці життя. Вона ніколи не скаржилась. Пам’ятаю, як часто, щойно вона повернеться з поліклініки в Мезеро – її викликають у Понте Нуово до хворої дитини: вона ніколи нікому не сказала „ні”. Навіть, якщо була дуже стомлена. Рано вранці сеньйора їздила на Службу Божу в Понте Нуово. Потім будила дітей і снідала разом з ними. Допомагала прибирати дім навіть на останньому місяці вагітності. Вона стала мені другою матір’ю. я прожила в її сім’ї ще декілька місяців після її смерті, до мого заміжжя».

П’єтро згадував епізод, який мав місце незадовго до пологів. «За декілька днів до пологів відбулося щось, що мене вразило. Я виходив з дому, прямуючи на фабрику, і вже застебнув пальто. Джанна, мені здається, що я до сих пір її бачу, стояла у передпокої нашого дому, спершись на комод. Вона підійшла до мене і сказала: „Зачекай хвилинку. Потрібно порозмовляти”. Тиша. Вона підійшла до мене і сказала, як завжди, коли потрібно було сказати щось важливе, важке, про що людина довго роздумувала і до чого більше не хоче повертатися. „П’єтро, – сказала вона мені, – якщо вам доведеться вибирати між мною і дитиною, не вагайтесь: вибирайте – я наполягаю – дитину, рятуйте її!”».

Перед тим як поїхати до лікарні, Джанна ретельно впорядковувала весь дім, кімнату за кімнатою, немовби збиралась у далеку путь. Термін вагітності закінчувався у пасхальні урочистості. У середині квітня 1962 року Джанна попрощалась з близькою подругою: «Збираюсь у лікарню, але не впевнена, що повернусь. Вагітність далась дуже важко; вони повинні врятувати когось одного. Я хочу, щоб вижила моя дитина».

Іншій подрузі вона зізналась: «Молись, молись і ти!.. Цього разу я повинна лягти у лікарню. Я так боюсь! Молись, щоб я була готова виконати волю Бога!».

М.Х. БРЕМ, Гімн життю, перекл. С. Ярошенко, Київ 2006, с. 59-62.

На початок

  Роздрукувати

Поєднані Таїнством ЛюбовіПовсякденне життя подружжя МоллаПервісткиСімейне життяОстання жертва. Нова вагітністьМаля врятованеДо кінця полюбилаБоже ПровидінняМОЛИТВА ЗА ЗАСТУПНИЦТВОМ СВ. ДЖАННИ БЕРЕТТА МОЛЛА