Вересень переживався у радісному відчутті майбутнього шлюбу. У листі Джанни до П’єтро від 4 вересня 1955 року читаємо: «Коли я думаю про наше величезне взаємне кохання, мені залишається лише дякувати Господу. Абсолютна правда, що Любов – найпрекрасніше почуття, подароване Богом душі людини. І ми завжди будемо кохати одне одного, як тепер, любий П’єтро. Лишилось всього двадцять днів, і я… стану Джанною Молла!».
Останні приготування стосувалися не лише весільного прийому й облаштування майбутнього будинку, але були звернені також до духовного життя. Джанна запропонувала таку «програму»: «Що скажеш, якщо ми, духовно готуючись до Таїнства, здійснимо молитовне тридення? 21, 22 і 23 – Свята Служба і Причастя, ти – у Понте Нуово, я – в санктуарії Успіння. Пресвята Діва поєднає наші молитви. (…) Я впевнена, що ти скажеш „так”, і я тобі за це дякую».
Джанна замовила у своєї кравчині надзвичайно гарне плаття, адже, як і колись її мама, вона сподівалася у майбутньому пошити з нього орнат, якщо її син стане священиком.
Рідко яка пара так готова до шлюбу, будучи переконаною в його цінності і прагнучи жити по-християнськи, як були готовими того вересневого ранку П’єтро і Джанна. Обоє бачили у подружньому зв’язку чудесний дар Бога, прагнули жити за Його волею. (…)
Після одруження П’єтро і Джанна відправились до 12 жовтня у весільну подорож. Молодята відвідали Рим, Кастель-Гандольфо, де брали участь в папській аудієнції, Неаполь, Помпей, острови Сицилія, Іск’я і Капрі. Для подружжя медовий місяць був чудовим часом, сповненим любові і щастя. Джанна так описала його в листі до брата, що служив у Бразилії: «Дні нашої весільної подорожі не могли бути більш прекрасними, спокійними і радісними. Сьогоднішній вечір завершився благословенням Пресвятими Дарами – так, як і Літургія нашого шлюбу. Що стосується присвячення Пресвятому Серцю Ісуса і Пречистій Діві, то ми вирішили обов’язково здійснювати його, і вже облаштували у вітальні гарну статую Пресвятого Серця Ісуса…».
Після повернення з весільної подорожі вони розпочали нове життя у просторому будинку в Понте Нуово ді Маджента, який з 1920 року за традицією відводився у розпорядження сім’ї директора фабрики. У ті дні Джанна висловлювала свої почуття просто: «Я безмежно щаслива!».
М.Х. БРЕМ, Гімн життю, перекл. С. Ярошенко, Київ 2006, с. 47-50.