Ukraine English Russia Poland
Початок подружнього актуПриготування до пожиття, тобто прелюдіяПошук задоволення під час подружнього актуКульмінація подружнього актуКохання – це наркотик та імуностимулятор

СЕКС, ЯКОГО НЕ ЗНАЄТЕ

Кульмінація подружнього акту


Під час пестощів чоловік та жінка підсилюють взаємне відчуття задоволення. З цією метою вони повинні пізнавати ерогенні зони одне одного, пещення яких викликає найбільше задоволення «аж поки обоє – по черзі чи одночасно – доходять до хвилюючого моменту, коли поринають одне в одному, коли сплітаються їхні тіла. (...) Вони відкривають, що були покликані з глибини самотності, щоб дозволити наповнити себе іншою особою і стати одним цілим. (...) Відкривають, що їхнє тілесне існування було іншою особою, про яку кожен з них дбає, запрошене на зустріч»[1].

Споживацька культура представляє оргазм як кульмінацію статевого акту. Сприймаючи сексуальний акт тільки через призму задоволення, така культура вважає оргазм найважливішим моментом статевого пожиття. Цей погляд хибний. Найважливіший і кульмінаційний момент – це момент проникнення у піхву жінки. Це момент єднання, момент, коли дві особи стають одним «тілом» не тільки в сенсі максимальної фізичної близькості, а й психічного та духовного єднання. Важливо, щоб чоловік та жінка усвідомлювали важливість цього моменту і прагнули якнайдовше тривати у взаємній єдності. Момент проникнення статевого члена чоловіка до піхви жінки породжує відчуття буття разом, радість зустрічі; має найбільше значення оновлення та поглиблення подружніх уз, подружньої єдності. Таїнство Подружжя допомагає відкрити, що є найважливішим. Мета сексуального пожиття – не саме задоволення, а щось набагато триваліше – творення єдності, пережиття єднання в інтимній зустрічі осіб, які кохають одне одного.

V. Piriankov, "На крилах" (1997)

У тілі жінки чоловік знаходить неначе дім – занурюється в тепле і затишне місце. Жінка, приймаючи чоловіка, притуляючи його так, як тільки вона це може зробити, почувається наповненою. Чоловік відчуває в своїх раменах жіночість, а жінка – чоловічність[2]. Саме так твориться єдність.

Надмірна зосередженість на фізіологічному аспекті статевого пожиття призводить до того, що мінімізуються його найважливіші елементи. Осягнення оргазму не є стандартом оцінки якості міжособистісного спілкування. Оргазм – це пережиття, яке супроводжує зустріч, доповнює її, вкорінює в плоті, «надає виразності глибшому та більш цілісному пережиттю, яким є єднання сердець»[3].

Таке мислення особливо важливе для жінок, оскільки пережиття оргазму у них залежить від багатьох чинників: віку (багато молодих дружин не обґрунтовано переймається через його відсутність, не знаючи, що жінка досягає сексуальної зрілості пізніше, ніж чоловік), актуального стану здоров’я, проблем на роботі чи вдома, відносин з чоловіком, чистоти сумління... Велике значення має позитивний, сприятливий погляд на сексуальність, тіло, жіночність... Не слід забувати, що є жінки, які під час статевого акту не відчувають особливого задоволення, але все одно почуваються щасливими і черпають з інтимності багато радості, почуття безпеки, любові.

Чоловік, знову ж таки, повинен пам’ятати, що основним критерієм підтвердження його чоловічності є не тільки вміння довести жінку до оргазму, а передусім показати їй любов, уміння творити глибокі духовні та психічні взаємини, тобто якомога повніше єднатися з нею. Коли чоловік адоруватиме свою дружину, піклуватиметься про неї, тоді уможливить її сексуальний розвиток.

Зосередження передусім на зустрічі з іншою особою часто дозволяє вирішити багато проблем; це сексуально розвиває жінку та одухотворює чоловіка. Зосередження уваги на осягненні оргазму та оцінка на основі його інтенсивності якості статевих зносин позбавляє жінку і чоловіка відкритості на духовне та психічне пережиття зустрічі з коханою особою. Парадоксально позбавляє їх того, чого вони фізично і емоційно прагнуть найбільше: віддання себе одне одному. «Це віддання дає їй трепет зворушення, і це власне є „джерелом екстазу”. (...) Інтимність, зустріч іншої особи, наростаюча та збуджуюча близькість, яка невідомо куди веде, самоствердження власного «я» і віддання його у володіння іншій особі – все це увічнює в пам’яті сексуальне пережиття»[4].

о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap


[1] T. Tyrrell, Udręki zakochania, Kielce 2000, с. 55.

[2] J. Eldredge, Dzikie serce: tęsknoty męskiej duszy, пол. пер. J. Grzegorczyk, Poznań 2003, с. 183.

[3] Пор. R. Bardelli, Il significato dell’amore, Torino 1994, с. 129.

[4] Пор. R. May, Miłość i wola, Poznań 1998, с. 41.

На початок

  Роздрукувати