Колись я розмовляв з одним подружжям, і вони порівняли той час, коли не вступають у статеві стосунки, до періоду залицяння. Вони не вступають у статеві стосунки, але чекають того дня, коли це буде можливе...
Варто, щоб чоловік та дружина у той час, коли не можуть співжити, пригадали собі, що вони найчастіше робили у період до шлюбу. Як тоді вони давали раду з тугою за сексом? Однак нині приклад доподружньої чистоти може бути незрозумілим для багатьох людей.
До шлюбу вони ходили на побачення...
Якщо не вступали у статеві стосунки, то сумували одне за одним, прагнули бути разом, багато розмовляли, намагалися бути привабливими для своєї «половинки». В період сексуальної стриманості треба шукати іншої форми єдності, яка також приваблює чоловіка та дружину. Період сексуальної абстиненції – утримання від сексу – дає змогу відкрити себе як друзів, які близькі одне одному та прагнуть сексуальної близькості. Потім це освіжить сексуальне життя подружжя. До цього періоду не можна ставитися, як до чогось негативного, як до втечі від сексуальних подразників та стимулів. Часом чоловік та дружина уникають одне одного, бо побоюються, що не зможуть жити без сексу, що згрішать, що відбудеться перерваний статевий акт, що дружина може завагітніти.
Та все ж треба позитивно поглянути на цей період. У цьому незаспокоєному прагненні чоловік та дружина можуть відкрити любов та привабливість одне одного. Це період, коли чоловік може більше захоплюватися своєю дружиною, а вона може виявляти повагу до нього, тобто вони будуватимуть подружній зв’язок. Можливо, саме тоді вони змобілізуються, щоб піти у кіно чи на прогулянку, а це не так легко – вийти з дому і бути лише одне для одного. В період статевої стриманості важливо, щоб чоловік та дружина намагалися радіти зі своєї присутності у контексті туги, незаспокоєння, своєрідного голоду, за якого їхня фізична близькість набуває нового смаку. Це дуже творчий період. Найгірше, коли пара вважає його змарнованим, тобто періодом постійного невдоволення.
А якщо цей період без сексу триває все довше і довше. Скажімо, один місяць без сексу, потім другий, третій... Ми вже порівнювали сексуальне життя до духовного. Якщо віруюча людина довший час не молиться, то її зв’язок з Богом слабшає. Якщо подружжя упродовж тривалого часу не підтримує статевих стосунків, то шляхи подругів також починають розходитися? Чи можна навести якусь норму частоти статевих контактів?
Таїнство подружжя вимагає турботи про сексуальні стосунки, щоб без виправданої необхідності не продовжувати період сексуальної абстиненції. Природним обмеженням є період плідності та неплідності жінки, і чоловік повинен це поважати. А от чоловіча природа така, що він міг би і щодня вступати у статевий контакт. Та якщо чоловік не поважає ритму плідності дружини, то не навчиться її кохати. Частоту статевих контактів регулює біологія, а також людська зрілість.
Якщо чоловік та дружина хочуть мати дитину, то можуть вступати у статеві стосунки навіть тридцять разів на місяць. Коли ж не планують цього, це може бути десять, чи навіть п’ять статевих актів упродовж місяця. Вони повинні турбуватися і робити все для того, щоб цих контактів було якомога більше. Натомість, іншою справою є якість цих контактів. Цього вже не вдасться виміряти, бо міркою є не біологія, а людяність. Чи під час статевого контакту чоловік та дружина відчувають, що є даром одне для одного, чи відчувають взаємне кохання, чи дбають одне про одного? Під час статевого стосунку подружжя відчуває, чи чоловік або дружина думає лише про себе, чи також про свою «половинку», про її прагнення та потреби. Тут уже йдеться про духовне пережиття, яке народжується глибоко в серці. Можна сказати, що Бог вибрав всі подружжя для того, щоб вони пережили чудовий секс, та залишається таємницею те, що одні принесуть плід у тридцятикратному розмірі, інші – у шістдесятикратному, а ще інші – у стократному.
Не бійся сексу, або люби і роби, що хочеш. З о. Ксаверієм Кнотцом розмовляє Сильвестр Шефер, перекл. О. Мандрика, Свічадо, Львів 2015, с. 102-105.