Проблеми із сексуальним життям мають подружні пари, поєднані справжнім, глибоким коханням. Часом у них з’являються якісь сумніви через надмірне моралізаторство, а внаслідок цього їхні стосунки починають погіршуватися...
Погані речі діються тоді, коли у подружжя з огляду на сексуальні проблеми з’являється величезне відчуття провини. У цьому плані часто дуже вразливими є християнські подружжя. Чоловік і дружина дуже любляться, сумують одне за одним, та трапляється, що вони, як і багато інших, не вміють впорядкувати своє сексуальне життя. Їх постійно терзає відчуття, що вони скоюють тяжкий гріх, а наслідком цього є сильне психологічне напруження та фобії. Часом жінки стають дуже стриманими у сексі лише тому, що бояться скоїти черговий гріх. Надмірне почуття провини та грішності у сексуальній сфері спричиняють величезне страждання.
Люди легше радять собі з іншими гріхами, якось живуть з ними, і це не означає, що вони задоволені ними. Натомість, гріхи, пов’язані із сексом, відразу переживають як справи найгрубшого «калібру». Це може знеохочувати та спричиняти втечу від сексуальної сфери, від якої, однак, втекти не можна. Її потрібно вивчати, і подружжя має для цього роки спільного життя, щоб дедалі ліпше пізнавати одне одного та відкривати наново.
Християни часто зосереджуються на тому, що їм можна робити, а чого робити не можна...
Така життєва позиція лише на перший погляд виглядає дуже християнською. Такому християнину видається, що коли він чогось не робитиме, то все буде добре. А йдеться про те, щоб відкривати одне одного як чоловіка і жінку в глибшому вимірі, розуміти всі ті механізми, які з’являються у подружніх стосунках, власні психосексуальні відмінності. Тоді подружжя помітить: того, що Церква дозволяє, цілком достатньо для щастя, і в цій сфері немає непотрібних обмежень. Часто якісь обмеження виникають не стільки з католицького навчання, скільки зі звичаїв того чи іншого регіону, а також з психічних комплексів. Бо, наприклад, у когось виникають асоціяції, пов’язані не з подружнім коханням, а, скажімо, з порнографічним фільмом. Та коли цю площину очистити, то сексуальне життя набирає смаку.
Тут ідеться про очищення не лише у духовному вимірі, не лише про поглиблення зрозуміння, ким я є у цьому світі, чим є кохання, подружжя, покликання, ким є Господь. Все це дуже важливо. Тут ідеться також про очищення у дуже звичайному, людському вимірі, який, зрештою, не відокремлений від духовного та надприродного. Часто людина має якісь непотрібні страхи щодо пестощів і збудження і стримує себе у цьому.
Людина хоче бути ідеальною в сексуальній сфері, прагне, щоб все було найліпше, досконало, без жодних проблем і без найменших гріхів. А коли трапиться зробити невдалий вибір, коли людина справді зробить якусь помилку чи скоїть гріх через власну слабкість або надмірний статевий потяг, то у неї відразу з’являється відчуття, що вона скоїла найтяжчий гріх і це кінець. У віруючих людей часто виникає спокуса, щоб у цій сфері бути дуже ригористичними, хоча така життєва позиція не стосується інших сфер життя. Часом трапляється так, що ми з необережності розлили воду в помешканні, або ж молоко нам «втече». Так само трапляються проблеми у сексуальній сфері, та вони не повинні нас блокувати.
Як я вже говорив, християни можуть відчувати в цій царині багато сумнівів, невпевненості, страх, у них може бути неправдивий образ вчення Церкви. Комусь може видаватися, що так є «по-християнськи», а потім з’ясовується, що це знання неправдиве, що воно робить людину нещасливою і ні в чому їй не допомагає. Не допомагає у розвитку подружніх стосунків.
Не бійся сексу, або люби і роби, що хочеш. З о. Ксаверієм Кнотцом розмовляє Сильвестр Шефер, перекл. О. Мандрика, Свічадо, Львів 2015, с. 35-38.