Отче, оскільки вас вважають спеціалістом у справах сексу, то, напевно, до ваших висловлювань часто ставляться як до морального пророцтва у цій сфері. Ми боїмося згрішити, і добре, коли є такий авторитет, який допоможе вирішити наші дилеми. Отче, вас часто запитують про те, що можна, а чого не можна?
Я уникаю таких запитань, бо вони не прості, також у моральному сенсі. Можна вказати певний напрям, та рішення кожен повинен обдумати та прийняти самостійно.
Люди перебувають на різних етапах розвитку, отож, по-різному приймають виклики долі, а в конкретних моментах по-різному розуміють життя, любов, секс. Неможливо подати чіткої моральної вказівки, яка допоможе вирішити кожну проблему. Це так, як з водієм автомобіля, який щойно сів за кермо. Йому можна дати слушну вказівку, що потрібно їхати прямо, а виявиться, що він не вміє змінювати передачі, і не відомо, чи йому вдасться їхати прямо. У подружжі кожному необхідний час, щоб самостійно навчитися, експериментувати, знайти спільну мову з подругом, з яким вирушив у довгу подорож. Важливо, щоб людина знала, куди вона прямує і що хоче створити. Це тривалий процес, спільний шлях творення, на якому варто слухати одне одного.
Однак перш ніж водій сяде за кермо, він повинен щонайменше знати правила дорожнього руху, хіба ні? Чи у сексуальному житті маємо якийсь конкретний кодекс, згідно з яким треба поводитися?
Є певні вказівки, до яких треба ставитися, як до певних рамок. Знання правил дорожнього руху ще нікого не зробило добрим водієм. Суть справи полягає у тому, щоб добре та безпечно їздити. Якщо хтось вже навчився добре їздити, то правила ніби закодовані в ньому, і така людина не повинна про них постійно думати, вона знає, в який момент можна збільшити швидкість, а коли потрібно пригальмувати. Божі заповіді – це такий кодекс, який описує належне пересування. Відомо, що в цьому кодексі є основна вказівка, згідно з якою сексуальні стосунки можна підтримувати лише з дружиною (чи чоловіком), а не до шлюбу чи поза подружжям. У цьому кодексі є наказ поважати фізіологію людської тілесності, тобто не вживати штучних засобів, наприклад, вібраторів чи контрацептивів. У моральному кодексі, який стосується сексуального життя, також міститься третій вимір, який пов’язаний з духовним життям. Чоловік та дружина мають ділитися щастям та любов’ю. Цей вимір найважче описати, бо нелегко ствердити, коли хтось любить оту іншу людину, а коли – ні.
Чи можна сказати, що погане розуміння католицької моральності – це одна з причин, які пригальмовують розвиток сексуального життя?
Якщо до католицької моральності ставитися, як до моральності наказів та заборон, тобто як до карного кодексу, то тоді людина душитиметься у ній, перейматиметься, постійно матиме почуття провини. У чоловіків почнуться неврози, а жінки прохолодно ставитимуться до статевих стосунків, їхнє сексуальне життя почне псуватися. Необхідне ширше бачення морального життя, бо насправді воно може дати людині щастя. Моральність – це певний дороговказ, який допомагає людині жити щораз повніше. Моральність не має на меті обмежувати людської свободи, втискати її в якийсь тунель, у якому доведеться постійно почуватися в небезпеці. Сенс морального вибору зовсім інший. Моральність має бути для людей благословенням, а не прокляттям. Людина має відчути любов Бога та відповісти на цю любов.
Якщо чоловік та дружина належно розуміють моральність, то можуть у повноті розвинути власне сексуальне життя.
Не бійся сексу, або люби і роби, що хочеш. З о. Ксаверієм Кнотцом розмовляє Сильвестр Шефер, перекл. О. Мандрика, Свічадо, Львів 2015, с. 121-123.