Відмінність між чоловіком і жінкою виражається також у тому, що вони по-різному переживають статевий акт. Біблія вживає для цього слово «пізнати» і хоче тим сказати, що тут не йдеться тільки про чисто фізичний, але водночас і психічний факт. Мається на увазі глибоке, внутрішнє двостороннє пізнання. Адже саме таке пізнання передбачає, що фізичні процеси також можна зрозуміти в їх глибинному значенні.

Для мужчини статевий акт пов’язаний з часом. Його фізична потреба швидко збуджується і так само швидко задовольняється. Йому не потрібна довга підготовка. У відносно короткий час він досягає кульмінації, а потім може одразу ж зайнятися іншими справами. Подібно як стріла він прямує до своєї мети. Крива його насолоди злітає гостро вверх, а коли досягне вершини, майже негайно падає до нуля.

У жінки це відбувається по-іншому. Для цього їй треба більше часу. Її сексуальне відчуття піднімається поволі і поступово. Вона переживає кульмінацію не як точку, а як площину на вершині. З цієї площини вона сходить так само поволі, як і підносилась.

Одна з моїх африканських сестер пані Ернестина Банйолак так порівняла різні переживання чоловіка і жінки: «Переживання чоловіка – це неначе солом’яний вогонь, легко запалюється, спалахує і швидко гасне. А переживання жінки, навпаки – неначе розжарене вугілля, яке чоловік мусить терпеливо роздувати, а коли воно загориться, то буде палати інтенсивно і довго випромінювати тепло».

Тому жінці важко зрозуміти те, що переживання чоловіка є обмежене в часі. Для неї статевий акт, власне кажучи, не є актом з чітко вираженим початком і кінцем, тільки її любов триває до певної міри завжди.

Своїми думками і почуттями вона є постійно біля чоловіка, навіть коли пере, варить, шиє або прибирає. Вона не може відділити душі від тіла.

---

---

Любовна туга і сексуальне бажання творять у жінці єдність і пронизують усе її життя. Тому, коли її сексуальне бажання сповнюється і чоловік її заспокоює, – це викликає у неї майже надприродні сили. Тоді вона легко виконує всі дрібні справи, з яких складаються її «будні». Спокій і почуття повноти задоволення наповнюють її осяйною і «заразливою» радістю життя. Саме таку радість життя я маю на увазі, коли говорю відверто і конкретно про оргазм, як велике переживання. При тому я аж ніяк не думаю, що подружнє щастя залежить від цього переживання, як про це часто переконують нас сьогодні в журналах. Я також знаю, що різні жінки сприймають по-різному це переживання. Є жінки, які ніколи не переживають того, про що я хочу писати, або переживають не так. І все-таки вони живуть у злагоді зі собою. Коли вони це прочитають, то не повинні вважати себе «сексуальними каліками». Не повинні також докоряти своїм чоловікам або почувати себе винними. Я нікому не хочу порушувати його спокою. Але, можливо, я зумію відкрити деяким подружжям незнані їм досі розміри взаємного пізнання і єдності.

Оргазм не є умовою доброго подружжя. Але він може і буває часто результатом доброго подружжя. І такого результату варто добиватись! Кому Бог хоче це подарувати і хто цей дар через легковажність втрачає, тому що він надто лінивий, щоб працювати над своїм подружжям, і не хоче знати, як він створений, той сам у цьому винен. Я хотіла б сказати це передусім також тим християнам, яким здається, що вони настільки «побожні», що їм не треба займатися такою «світською» справою. Вони не сприймають всерйоз слів, які кожної неділі визнають у молитві «Вірую»: «Вірую в Бога, Творця, який їх створив такими, якими вони є».

 

---

І. Тробіш, Бути жінкою – це радість… і яка роль чоловіка у цьому, перекл. Х. Шумиляк, Свічадо, Львів 1998, с. 21-23.