Слова і образи можуть тільки доторкнутись до ТАЄМНИЦІ З’ЄДНАННЯ двох нетотожних людей. Вони не спроможні збагнути повністю цю таємницю.

Одного разу мій чоловік мав в Африці доповідь про подружжя та його завдання стати єдністю двох особистостей. Я пригадую собі, як один старший африканський священик встав у переповненому залі і запитав мого чоловіка тремтячим від зворушення голосом: «Як це можливо? Як двоє можуть стати єдністю?». Це, мабуть, залишається таємницею. Цього не можна пояснити. Це можна тільки спробувати зробити, а потім здивовано пережити.

Для того, щоб пояснити єдність двох окремих людей, швейцарський доктор Бове запропонував чоловіка вважати ГОЛОВОЮ подружжя, а жінку – СЕРЦЕМ. Зрозуміло, що це не є визначення вартості в патріархальному смислі, це скоріше повинно вказувати на роль чоловіка у подружжі. Він більш схильний до мислення, ніж до почуття. Коли чоловік після ґрунтовного обмірковування приймає якесь рішення, тоді він скаже: «Я переконаний...». А жінка навпаки. Вона більш схильна до інтуїції й швидше скаже: «Мені здається, що...». Звичайно, ці приклади не виражають чогось абсолютного, а лише натякають на щось відносне. Адже є мужчини, які вміють відчувати, і є жінки, які вміють мислити. Це саме відноситься до інших порівнянь доктора Бове, в яких він описує різницю функції жінки і чоловіка. Він порівнює чоловіка з капітаном корабля, у той час, коли жінка турбується про пасажирів. Чоловік є архітектором, який будує дім, а його жінка є декоратором інтер’єру. Вона влаштовує його, осяює своєю присутністю, перетворює його у затишне домашнє вогнище. Так вона виконує своє власне завдання у створенні певної атмосфери.