Жінка, гідна поклоніння


http://shansnazustrich.net/index.php?id=298
10.08.2022

Жінка, гідна поклоніння


Є таке визначення «поклонник». Чоловік поклоняється жінці. Що цікаво, слово «поклоніння» також застосовуємо для того, щоб висловити ставлення людини до Бога. Невже жінка має у собі щось божественне?

Кожен з нас має у собі Бога, якому потрібно поклонятися. Та насправді слово «поклоніння» асоціюється також зі ставленням чоловіка до жінки, протилежна ситуація трапляється набагато рідше. Коли хтось хоче поклонятися Богові, то, наприклад, клякає, щоб з допомогою цього жесту виразити, що стоїть перед кимось особливим. Поклоніння дівчині – це також спосіб, щоб сказати їй, що вона є кимось особливим.



Поклоніння дівчині – це також спосіб,
щоб сказати їй, що вона є кимось особливим


Відомі такі ситуації, коли юнак стає перед дівчиною на коліна і каже, що хоче бути з нею до кінця своїх днів, що настільки кохає її, що не може жити без неї. У відповідь вона кидається в його обійми, обоє щасливі. В такі моменти людина виражає дуже багато почуттів.


Напевно, це набагато легше зробити молодим людям, які є більш спонтанними?

Не знаю, чи сучасна культура, бува, не вбиває такі форми, які дещо романтичні, дещо старосвітські, та водночас дуже гарні, чисті, випливають з глибини душі. З допомогою таких жестів людина висловлює любов, про яку мріє, і їй дуже хочеться, щоб це тривало вічно. В нашому світі все відбувається набагато банальніше. Залицяння хлопця до дівчини часто зводиться до того, щоб якнайшвидше заохотити її до інтимних стосунків. Зникає гра між чоловіком та жінкою, гра, сповнена залицяння, кокетства, флірту, намагання здобути прихильність та симпатію іншої особи. Немає намагання вдосконалювати власну особистість для того, щоб інша особа була зі мною більш щаслива. Натомість, прийнято застосовувати якісь соціотехнічні методи для того, щоб здобути дозвіл на секс.


Відсутність жестів, які виражають справжнє кохання, докучають багатьом подружнім парам. До шлюбу вони часто говорили одне одному: «Я тебе люблю», це було більш чи менш щиро. А тепер, коли вже відомо, що вони люблять одне одного, адже присягалися у вірності та подружній чесності, то дедалі рідше кажуть це одне одному. Та хіба це обов’язково – постійно демонструвати дружині власні почуття?

Часом ми звикли ставитися до подружжя, як до порту – тобто, коли до нього припливеш, то можна зупинитися і комфортно відпочити. Завжди буде до кого заговорити, секс гарантований, а до цього додайте статус поважного громадянина, який влаштував собі життя. Людина вже не почувається старим кавалером чи старою панною, врешті має телевізор і може проводити біля нього вечори. Та де у такому мисленні є місце для стосунків з іншою людиною? Йдеться про те, щоб насамперед мені було добре, зручно. Це насамперед я маю реалізувати свої основні потреби. Та чи я проявляю достатньо турботи для того, щоб ліпше пізнати іншу особу, зробити її більш щасливою і разом з нею будувати спільне добро? Не у тому значенні, що ми купимо ліпший автомобіль, більше помешкання, матимемо ліпшу роботу і більше грошей. Йдеться про створення таких неповторних стосунків, за яких ми говоримо іншій особі про любов до неї. Щоб з іншою особою можна було порозмовляти про почуття, а не лише про те, що треба купити молоко, що немає хліба, а завтра – батьківські збори. Такий життєвий прагматизм також потрібен, та часом він може бути нищівним. Бо людина хоче, щоб її любили, хоче нав’язати глибокі стосунки з найближчою особою, а також хоче більш по-людськи, так би мовити, пережити сексуальні стосунки.




Не бійся сексу, або люби і роби, що хочеш. З о. Ксаверієм Кнотцом розмовляє Сильвестр Шефер, перекл. О. Мандрика, Свічадо, Львів 2015, с. 109-111.


На початок


http://shansnazustrich.net