ПОЧАТОК ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯБоже Провидіння
Усі четверо дітей виросли в рідному домі під доглядом батька П’єтро і бабусі Марії, його матері. Дзіта, рідна сестра Джанни, і черниця Луїджі, рідна сестра П’єтро, цілком присвятили себе її дітям, прагнучи відшкодувати їм любов і материнську турботу. П’єрлуїджі закінчив середню школу і Класичний ліцей, отримав диплом Міланського університету на факультеті економіки і комерції, одружився, а в 1989 році став батьком. Маріоліна померла 1964 року у віці шести з половиною років, через два роки після смерті Джанни, захворівши гострим гломерулонефритом. Лаура і Джанна Еммануела закінчили Ліцей і Університети – одна в Мілані, інша – в Падуї. Лаура отримала диплом з міжнародної економіки, а Джанна Еммануела – з медицини, як мати. Джанна Еммануела стала спеціалістом в галузі геріатрії. Обидві сестри живуть просто, присвячуючи себе праці і сім’ї, і намагаються зберегти дорогоцінний спадок своєї мами; обоє брали участь у церемонії беатифікації. Проте Боже Провидіння приготувало більше, Бог не тільки потурбувався про сім’ю Молла, але й перетворив життя і смерть Джанни на джерело благословення для багатьох людей. Він мав великі плани. Божий задум почав потихеньку проявлятися вже в день смерті Джанни, 28 квітня 1962 року, напередодні неділі in Albis. Коли сусіди дізналися про смерть молодої жінки-лікаря, до її тіла розпочалося справжнє паломництво. Безкінечна черга вишикувалась перед її тлінними останками на знак подяки і захоплення: матері, діти, лікарі, співробітники фірми, де працював П’єтро, селяни, молодь, літні, хворі… Настоятель парафії в Понте Нуово ніколи не бачив, щоб сповідалося стільки вірних: багато людей перед тим, як увійти до кімнати Джанни, хотіли примиритися з Богом. У неділю in Albis, 29 квітня 1962 року, Джанна Еммануела була охрещена і посвячена Богоматері Доброї Поради, як П’єрлуїджі, Маріоліна і Лаура. Наступного дня величезна жалобна процесія зібралась перед храмом у Понте Нуово, де Джанна часто брала участь у Святій Літургії. Її тіло було похоронене на кладовищі в Мезеро, там воно спочиває й донині. В одному інтерв’ю П’єтро розповів, як пережив ті жахливі дні. Він відверто зізнався, що спочатку був невтішним і постійно запитував себе, чому Бог не вислухав молитов стількох людей про врятування життя матері і дитини? Він брав участь у похороні, осліплений страшним горем. Справжньою втіхою для нього в ті дні стали діти. Він згадує: «Так, саме діти своєю щирою вірою, яка виявилася міцнішою, ніж моя, не давали мені розплакатися: „Якщо мама в Раю і їй добре, чому ти плачеш?” – запитували вони мене. Виходячи із Заупокійної Месси, П’єрлуїджі, наш старший син, якому було тоді п’ять з половиною років, запитав мене: „Мама, як і раніше, бачить, чує і торкається мене?”. А потім: „Мама все ще думає про мене?”. Я впевнено відповів йому чотири рази „так”, прохаючи Ісуса дарувати і мені таку віру. Діти, хоча й були зовсім маленькими, стали для мене величезною моральною підтримкою, допомогли мені не зламатися». (…)
* * *
16 травня 2004 року Папа Йоан Павло ІІ урочисто прославив Джанну в когорті святих. На церемонії були присутні її чоловік П’єтро і її діти.
|
Поєднані Таїнством ЛюбовіПовсякденне життя подружжя МоллаПервісткиСімейне життяОстання жертва. Нова вагітністьМаля врятованеДо кінця полюбилаБоже ПровидінняМОЛИТВА ЗА ЗАСТУПНИЦТВОМ СВ. ДЖАННИ БЕРЕТТА МОЛЛА
|
Роздрукувати
