Щастя, яке Джанна мала із спілкування зі своїми здоровими дітьми, легко вводило в оману поверхневих спостерігачів, які не помічали, що кожна вагітність приносила молодій жінці-лікарю страждання. Вона зізнавалась Вірджинії: «Знаєш, люди відразу говорять: „Вони мають гроші і засоби, отже, правильно, що у них багато дітей”, але вони не розуміють, як щоразу я наражаю на небезпеку власне життя. Та, як би там не було, я теж задоволена і не хочу втрачати часу, бо ми – і П’єтро, і я – вже не такі молоді, а я не хочу, щоб наші діти залишились без батьків у ніжному віці».

Дуже цінні спостереження акушерки, яка допомагала Джанні під час пологів: «Я помітила: Джанна не втрачала спокою й умиротворення навіть у найважчих моментах. Зітхання після мук було дуже красномовним знаком. Під час останніх переймів вона кусала хустинку, аби не кричати».

Молода мама ревно займалась вихованням своїх трьох дітей. Якими були її принципи? Намагалась належним чином застосовувати любов і доброту і прищеплювати дітям цінності не муштрою, переконанням. Цього вона навчилася від своїх батьків. Не кричала і тим більше не била своїх дітей, але прагнула насамперед показати їм свою любов і зробити так, щоб вони її зрозуміли.

Одній приятельці вона зізналась: «Може так статись, що цим дітям не довго ще бути з мамою. Я не хочу, щоб у них залишились про мене погані спогади».

Джанна вважала дуже важливим моральне і релігійне виховання, адже вона палко бажала привести дітей до Господа – Того, Хто їй їх дарував. Вона записала їх у секцію малят Католицької Акції і на заняття катехез, де особливо виблискувала Маріоліна.

Щовечора вона проводила з ними короткий іспит сумління і ніжно вказувала на їхні маленькі недоліки: «Як гадаєш, що сподобалось Ісусові? Чи не хочеш попросити в Ісуса пробачення за дещо скоєне сьогодні?». Вчила дітей молитися за ближніх, у першу чергу – за батька, коли його не було вдома, а також за місії. Окрім того, намагалася посіяти в душах дітей готовність відмовлятися від задоволень задля доброї справи, наприклад, заради місій.

Наприкінці дня Джанна і П’єтро разом молилися Розарій. По можливості Джанна бувала на Літургії навіть у робочі дні. Для неї, яка звикла до повсякденної Євхаристії і Причастя, неспроможність ходити до храму щодня була величезною жертвою, але, на жаль, Служба Божа відправлялась саме тоді, коли діти найбільше потребували мами. Проте Джанна щодня мала час для зосередження на молитві і роздумах у каплиці Богоматері Доброї Поради, яка знаходилась неподалік дому. Коли Джанна від’їжджала у відпустку в Курмайєрі, завжди відчувала глибоку радість, бо мала змогу здійснити паломництво до санктуарію Богородиці Зцілення (Notre Dame de la Gu rison). Там вона ділилася з Матір’ю матерів радістю від дітей, тривогами і труднощами, викликаними вагітністю, вірячи у Її материнський захист.


М.Х. БРЕМ, Гімн життю, перекл. С. Ярошенко, Київ 2006, с. 55-58.