Роки минають, і народжуються наступні діти. Чи подальший етап сексуального життя полягає лише у спогадах про інтенсивні сексуальні стосунки, які були в молодості, та неймовірне захоплення одне одним? Напевно, це природно, що після кількох чи кільканадцяти років подружнього життя важко чимось здивувати одне одного?
Це не так. Ми думаємо про всі біологічні справи, про які постійно чуємо чи читаємо. Нас намагаються переконати у тому, що ідеал краси – це сексбомба, така собі супермодель, ще й покращена з допомогою Photoshop’y. Якщо люди будують глибокі стосунки, то навіть тоді, коли вони старіють і ознаки старіння дуже очевидні, це зовсім не означає, що партнери у подружжі перестали бути взаємно привабливими. Привабливість – це не лише те, що видно ззовні, насамперед йдеться про якість стосунків. Жінка і чоловік стають щораз привабливішими одне для одного, якщо справді живуть для взаємного блага, якщо справді кохаються.
Тоді вони дедалі краще пізнають одне одного, правдивіше поводяться також у сексуальній сфеpi. Вони знають свої слабкості, їм не треба вдавати, грати якісь ролі. Важливо, щоб між ними було справжнє кохання. Часто воно розвивається та поглиблюється під час криз та страждань, а не само по собі. З роками зникає фізична привабливість, та чоловік і дружина вже не дивляться одне на одного настільки поверхово, як це було на початку подружжя.
Цей процес триває часом довгі роки, щоб чоловік та дружина могли поглибити свою любов, прийняти одне одного, зрозуміти, що в житті справді важливе. їхнє кохання стає подібне на старе вино, яке з часом смакує щораз краще. Я знаю чимало подружніх пар, які саме з такою життєвою мудрістю дивляться на свої стосунки. Упродовж двадцяти років подружжя їм довелося багато пережити, вони зробили немало помилок, та зв’язок між ними став більш зрілим та спокійним. Вони надалі кохають одне одного, а їхнє кохання набагато глибше порівняно з пристрасним коханням двох закоханих осіб, які щойно одружилися... Часом доводиться чути, що коли подружжя має десять років стажу, то почувається знесиленим, так би мовити, випаленим, і партнери вже нічого не можуть дати одне одному. Сенс їхнього життя вичерпався. А їхня спільна тілесність втомлює їх, і йдеться не лише про сексуальну сферу, а й про щоденну. Спільне життя перестало бути для них цікаве і важливе. Натомість я знайомий з подружжями, які дбали про власну християнську формацію і після двадцяти років спільного життя помічають, що допіру тепер по-справжньому кохають одне одного, саме тепер в їхньому житті діється щось цікаве, глибоке та захопливе. Вони ніби виходять на новий рівень свого життя, де розвиваються нові стосунки, про які раніше вони навіть не знали. Вони починають по-справжньому навертатися, тобто їхні стосунки з Богом стають більш справжніми та впливають на щоденне життя.
Відомо, що коли чоловік та дружина упродовж багатьох років дбають одне про одного, то їхня духовна любов також розвивається. Чи це також стосується сексуальних стосунків? Важко повірити в те, що секс може більше смакувати подружжю з двадцятирічним стажем, аніж молодому?
А я помічаю, що в старших подружніх парах відбувається щось подібне, з’являється новий смак. З віком нагромадилося чимало проблем, та ці особи настільки зрілі, що врешті беруться впорядковувати усі свої справи, також любовні та сексуальні. Вони прожили разом багато років і тепер спроможні покращити щось у своєму житті. Починають будувати зовсім іншу якість життя.
Не бійся сексу, або люби і роби, що хочеш. З о. Ксаверієм Кнотцом розмовляє Сильвестр Шефер, перекл. О. Мандрика, Свічадо, Львів 2015, с. 28-30.