До загальновідомих явищ, які суперечать чистоті, належить мастурбація (онанізм, самоґвалт). Однак поширеність цього явища не  дозволяє легковажити цією проблемою.

У давнину (Єгипет) мастурбація оцінювалась негативно, в той час, як в Греції і Римі сприймалась нейтрально. Справді, є певні марґінальні згадки про зло, яким є знищування сімені, що прирівнювалось до вбивства. Проте  загального розголосу ця проблема не набувала. Лише від VI століття автоеротизм з’явився як проблема в християнських спільнотах  Великобританії та Ірландії, де панувало дуже суворе чернече життя. Ці перші відомості знаходяться в канонах Покутних Книг. Починаючи з  VII століття і в Східній Церкві почали усвідомлювати важливість цієї проблеми, доказом чого також служать згадки в Покутних Книгах (IX ст.). У Середньовіччі автоеротизм сприймався як зло, що суперечить сутності і призначенню сімені людини і розглядався на рівні з убивством. У добу Відродження проблема мастурбації стала просто одержимістю, яка досягла свого апогею в XVIII столітті, коли під впливом характеристик лікарів вона вважалася причиною багатьох хвороб. Цей ригоризм тривав аж до початку XX ст.

В період дозрівання у юнаків статеві органи стають дуже вразливими і дуже часто доходить до мимовільної ерекції внаслідок збільшеного насичення цих органів кров’ю та збільшеного виділення тестостерону. Сексуальний потяг у юнаків дуже сильний і має спонтанний характер, тому часто, навіть випадково, може дійти до еяколяції. У багатьох випадках це продовжується, оскільки приємність, яка супроводжує цю дію, стає метою здійснення актів мастурбації. Породжені таким чином навички при постійному повторенні цієї ж дії вкорінюються в життя молодої людини.

У дівчат мастурбація найчастіше пов’язана з випадковим відкриттям сексуальної приємності, яка супроводжує цей акт. У багатьох дівчат – це спосіб реагування на смуток, почуття самотності, настрій мрійливості та бажання відчути чиюсь близькість.

Серед інших причин здійснення самоґвалту варто назвати стрес, втечею від якого і є мастурбація, яка хоч на якийсь час дає почуття визволення від клопотів, конфліктів, напружень та непокою. У цьому контексті вона стає звичкою на рівні із такими діями, як запалити цигарку чи випити. Нерідко це веде до замкнутого кола: мастурбація → почуття провини → непокій і страх → розрядження за допомогою чергового акту самоґвалту. Причиною мастурбації можуть також бути невротичні порушення через залежність і страх. В іншому випадку автоеротизм може бути спробою вирватись зі смутної для людини дійсності, з якою вона не може справитись.

Христос посилається у своєму вченні до VI заповіді Декалогу і каже: «Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу! А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт 5,27-28). Чоловік здійснює акт самоґвалту, бо прагне близькості з якоюсь жінкою. Позаяк з різних об’єктивних причин це неможливо, він заспокоює це прагнення сам із собою. Автоеротизм – це злодіяння проти сутності людини. Адже сенс людської сексуальності виражається в міжособистісних взаєминах, у любові, яку мастурбація заперечує. Подібним чином сексуальна приємність, яка переживається відособлено від любові і міжособистісного зв’язку, є невпорядкованою та егоїстичною.

Мастурбація призводить до багатьох негативних наслідків, як в духовній сфері, так і фізичних розладів. Один з основних наслідків мастурбації – це невроз, викликаний не стільки самим самоґвалтом, скільки почуттям провини та наростаючою тривогою, яка, у свою чергу, шукає розради в наступному грішному акті. Як результат такі дії ослаблюють волю, яка вже не спроможна запанувати над людськими рефлексами. Наслідками такого неврозу є:

• розлади концентрації;

• психомоторне збудження;

• підвищена дратівливість;

• швидка втомлюваність розумовою працею;

• пригнічення настрою;

• підвищення інертності нервової системи, що призводить до утруднення переходу зі стану збудження до стану гальмування.

Людина в акті самоґвалту стає як донором, так і одержувачем. У зв’язку з цим відбувається своєрідне роздвоєння особистості, яка не потребує другої особи, щоб її кохати, а є самодостатньою.

У процесі виховання в цій сфері варто розтлумачити молодому поколінню, що людина не може довільним чином змінити призначення дарів, які отримала від Творця. Істинне призначення сексуального акту, як вже зазначалося, реалізується в подружній любові і зорієнтоване на плідність.

Факт мастурбації не можна демонізувати,  слід намагатися дійти до джерела згаданих тривог у молодій людині і навчити її справлятися з ними. Демонстрація такій людині джерела щастя та зрілої єдності з самим собою, з людьми і з Богом може виявитись спасенною терапією. Поява в житті такої особи почуття радості, задоволення від життя, майже автоматично усуває явище мастурбації та веде до повного визволення.

Намагаючись звільнитися від залежності мастурбації, потрібно звернути особливу увагу на особисту молитву з метою поглиблення особистих взаємин з Богом. Дуже важливий елемент духовного зростання і боротьби з будь-яким гріхом – це життя Таїнствами, а передусім Таїнствами Поєднання та Євхаристії. Бо це вони є духовною опорою людського життя, без якої жоден християнин не може існувати. Один зі способів боротьби – це уникання бездіяльності та самотності. Тікаючи від нав’язливих думок та образів, які породжуються в уяві, варто зайнятись достойним відпочинком чи «втекти» до грона друзів. Іншим способом боротьби із залежністю може бути спорт, фізичне навантаження, систематичне заняття якими зміцнює ослаблену гріхом волю.

о. Єжи ШИРАН (Jerzy SZYRAN) OFMConv