Переживаючи людську любов, можна залишитися на чисто світському рівні: ми познайомились, закохались, мали сексуальні відносини, почали мешкати разом, з’явилась перша дитина, друга... життя плине своїм природним ритмом. Невіруючі люди ніколи не зможуть інтерпретувати свою любов як дар від Бога і водночас знак Його любові. Коли подружжя – Товія і Сара – перед сексуальними відносинами разом моляться до Бога, то визнають віру в те, що їхнє подружнє щастя залежить не лише від них самих, але й від Бога. Таким чином вони виходять на вищий рівень інтерпретації своєї любові – на рівень життя Таїнством Подружжя – таємниці присутності Бога серед людей.

З’являється новий вимір їхнього ставлення до Бога – ЛІТУРГІЯ ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ – подружнє життя стає культом, що складається Богу. Літургія полягає в тому, що люди звертаються до Бога, а Бог приходить до них. Коли звертаються до Бога у справах свого подружжя, у справах, що стосуються зв’язку між ними, то їх молитва має особливу цінність. Це молитва, якої "слово є словом сили" – має рушійну міць. Такою молитвою є слова консекрації, що вимовляє священик в імені Христа під час Євхаристії. Промовляння цієї молитви зумовлює, що звичайний хліб стає Тілом, а вино – Кров’ю Христа. Такою молитвою є й слова подружньої присяги. Міць Таїнства діє і в щоденному житті, коли чоловік і дружина віддають Богові свою спільноту, дякують Богу за своє подружжя, коли просять про любов, про здатність до діалогу, про вирішення проблем у своїх сексуальних відносинах… Бог особливим чином, на силі завіту, укладеного з подружжям, вислуховує таку сакраментальну молитву.

Спільна молитва "доповнює знак Таїнства Подружжя, збудований в єдності чоловіка і жінки". Ці слова мають також ключове значення для зрозуміння того, в чому полягає реалізація Таїнства Подружжя у щоденному житті. Щоб добре інтерпретувати ці слова, спочатку потрібно зрозуміти вираз "знак Таїнства Подружжя".

Найпростіше визначення таїнства говорить, що таїнство – це "видимий знак невидимої благодаті", тобто, що момент невидимого приходу Христа в наше життя ми можемо розпізнавати завдяки видимим знакам Його присутності. Тому молитві, яка прикликає Бога, завжди товаришує розпізнавальний нами знак, який виражає те, що відбувається й дозволяє зрозуміти, що Бог саме зараз втілюється в членів Церкви, творячи з них спільноту – Тіло Христа. Наприклад, під час хрещення, коли священик вимовляє слова "Я тебе хрещу в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа" і при цьому поливає голову дитини водою, знаємо, що саме тоді – під час поливання водою (а не молоком) Бог чинить дитину християнином. Так само відбувається й під час Євхаристії. Людська трапеза, видиме споживання їжі, яке символізують знаки хліба і вина, стає для нас чимось значно величнішим – трапезою, під час якої Христос годує нас Собою, дає нам свого Духа і, таким чином, будує на землі своє Тіло – видиму спільноту Церкви. Природний знак трапези – споживання їжі стає піднесеним до рангу сакраментального знаку (знаку таїнства), який дозволяє бачити присутність Бога.

Момент приходу Бога до подружжя стає розпізнавальним, коли розуміється видимий знак Таїнства Подружжя; коли відомо, як правильно вирізнити цей знак – подібно, як можна виділити значення спільноти Божого люду, священика, води, хліба і вина у випадку інших Таїнств.

Найчастіше знак Таїнства асоціюється з обручкою чи зі стулою (епітрахилем), якою священик обв’язує руки молодої пари, тобто з символами, що говорять про виключність, єдність перебування разом назавжди. Однак це лише чудові символи, які допомагають парі пережити обряд заключення Таїнства Подружжя. Їх значення таке ж важливе, як і білого обрусу на вівтарі під час Служби Божої, запалених свічок, одягу священика, щоб винятковим чином переживати зустріч з Богом, але не є суттю Таїнства Євхаристії.

Розпізнавальний знак Таїнства Подружжя дуже конкретний і виразний, і що найважливіше, показує, що Бог може діяти в кожній хвилині подружнього життя. Такий знак творять самі чоловік і жінка[2] своїми тілами. Це живий знак. Тілесна близькість подружньої пари творить видимий знак їхньої спільноти, любові, зв’язку, відносин. Чоловік і жінка творять знак присутності Бога, коли перебувають разом тілесно: коли живуть разом під одним дахом (не розділені еміграцією чи заробітками), коли разом моляться (не тільки окремо), коли розмовляють (наприклад, за кавою чи чаєм), допомагають одне одному в щоденному житті (прибирання помешкання), підтримують одне одного, втішають, коли обдаровують себе ніжністю, пестять одне одного, займаються сексом[3]. Тому подружня пара, яка уклала Таїнство Подружжя, повинна спати в одному ліжку, творячи знак єдності також і вночі. "Першим і безпосереднім ефектом подружжя" (res et sacramentum) не є сама надприродна благодать, а християнський подружній зв’язок, типово християнська єдність двох, оскільки представляє таємницю Втілення Христа і таємницю Його Обітниці. Особливим є й зміст участі в житті Христа; подружня любов містить певну цілісність, в яку входять всі елементи особи – прагнення тіла й інстинкти, сила почуттів і прив’язаності, прагнення духа і волі. Любов прямує до глибоко особистісної єдності, яка не лише єднає в одне тіло, але провадить до того, щоб було тільки одне серце і одна душа»[4].

Кожного разу в тілесній близькості вони стають розпізнавальними для себе й інших як чоловік і дружина, які кохають одне одного. Коли одружені вміють у вірі інтерпретувати свою любов, тоді її різноманітні прояви, що виражаються їхнім тілом (допомога, молитва, розмова, ніжність, ласки, статевий акт) стають для них сакраментальними знаками, тобто знаками, в яких вони відкривають живу присутність Бога між ними[5]. Коли жінка почувається коханою своїм чоловіком, може сказати, що через його чоловічу любов (виражену його тілом) сам Бог приходить до неї і об’являє їй свою Любов. Якщо чоловік почувається коханий своєю дружиною, то може визнати, що вона є для нього справжнім даром Бога. Її жіночістю Бог запевняє чоловіка у своїй любові і турботі.

Такий підхід до реалізації Таїнства Подружжя є дуже практичним і конкретним. Якщо, скажімо, чоловік бачить свою жінку оголеною й інстинктивно починає відчувати наростаюче збудження, то свою реакцію може розуміти як Божий заклик до обдарування дружини любов’ю в статевому акті і радості від такого близького перебування з нею (якщо немає об’єктивних перешкод – фаза менструального циклу дозволяє відносини, інтегральність її тіла не порушується контрацепцією). Так само і у відношенні дружини до чоловіка. Якщо жінка спрагнена ніжності, прагне, щоб чоловік її обійняв, пригорнув, поцілував, то своє прагнення може сприймати не тільки як жіноче томління бути коханою чоловіком, але також як Боже натхнення до тілесного наближення до чоловіка. Коли чоловік відповість на її прагнення з любов’ю і ніжністю, дружина може запрагнути єднання з ним в сексуальних відносинах. Почуваючись коханою в подружжі, почуватиметься коханою Господом Богом.

Пізнаючи таємницю подружжя як Таїнства, відкриваємо, що чоловік і жінка можуть бути одне для одного служителями благодаті. Теологічне поняття "служитель благодаті" часто вживається по відношенню до священика, коли говориться, що через його послугу Бог приходить до людей, наприклад в Таїнстві Сповіді чи Євхаристії. Священик служить Божою благодаттю, тобто за його допомогою Бог уділяє людям Святого Духа. У такому ж значенні Бог приходить до подружжя через їхню послугу любові одне до одного. Через тілесність чоловіка Бог приходить до дружини, а до чоловіка через тіло жінки. За посередництвом дружини чоловік отримує благодать Христа, через любов чоловіка благодать Христа спливає на дружину. Бог за допомогою іншої людини виражає свою любов, опікується, дає почуття безпеки, піклується, напоумляє, радить, допомагає, підтримує, обдаровує приємністю…

Чоловік і дружина як служителі благодаті Таїнства (сакраментальної благодаті) мають реальний вплив на те, чи Христос буде присутній в зв’язку, який вони творять між собою. Можуть свідомо закликати Христа і єднатися з Ним у щоденному житті, а через моральну працю ставати одне для одного справжнім даром. Чинна роль чоловіка і жінки в будуванні їхніх відносин з Христом і між собою дуже важлива. Як служителі благодаті чоловік і дружина повинні пробуджувати у собі намір належати в усьому Христові, віддавати Богу свої подружні проблеми, віддавати Богові одне одного, безустанно турбуватися про втілення заповіді любові в своєму подружжі.

о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap

---

[1] Jan Paweł II, Mężczyzną i niewiastą stworzył ich. Sakrament, Lublin 1998, с. 102, 104-105.

[2] Катехизм Католицької Церкви навчає: „Згідно з латинською традицією, наречені, як служителі Христової благодаті, взаємно уділяють одне одному таїнство Подружжя, висловлюючи перед Церквою свою згоду. У традиціях Східних Церков священики – єпископи або пресвітери – отримавши спільну згоду наречених, благословляють чоловіка й дружину для ПРАВОЧИННОСТІ ТАЇНСТВА” (ККЦ, 1623).

[3] Пор. J. Grześkowiak, W sprawie znaku sakramentalnego małżeństwa, Poznań 1996, с. 23.

[4] Апостольська адгортація Familiaris consortio, 13.

[5] Пор. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et Spes, 49.