---

Більшість людей сприймає церковний шлюб як традиційний, а відтак, як звичайний спосіб укладення подружжя. Усе частіше він стає формою «легалізації» перед Богом і Церквою любовного зв’язку після кількох років спільного життя. Для багатьох Боже благословення повинно запевнити щасливе життя, збільшити гарантію вірності, зміцнити почуття безпеки, стабільності подружжя… Звичайно, це добрі і слушні мотиви, проте все ж таки їх недостатньо, аби сподіватися, що чоловік і дружина вмітимуть щодня жити Таїнством Подружжя й сприйматимуть подружжя як їхню спільну дорогу до Бога.

Багато подружніх пар уклали Таїнство Подружжя, але не можуть сказати, в чому полягає його реалізація у щоденному житті. Вони швидко розуміють, що нездатні кохати одне одного, що їм бракує єдності,  що в них різні прагнення й очікування, вони страждають, живучи вдвох…, але не прямують до Бога, щоб їхня слабкість і гріх були переможені міццю розіп’ятого і воскреслого Христа.

Християнин вірує, що Ісус Христос воскрес, а отже, живе й сьогодні. Тому разом з Ним прагне переживати такі важливі події у своєму житті, як любов, подружжя, сексуальне пожиття, виховання дітей. Своє життя він хоче віддавати Ісусу Христу, хоче жити з Ним і для Нього, слухати Його слів та виконувати заповіді.

Подружжя – це Таїнство. А це означає, що конкретна спільнота життя і любові, утворена чоловіком і жінкою; спільнота, яка ґрунтується на щирості й вірності, готовності народжувати і виховувати дітей, яка реалізується в перспективі спільного життя аж до смерті; спільнота, особливим чином позначена Божою присутністю. Життя в подружжі, яке саме так розуміється, стає для християн дорогою до святості, провадить до зустрічі з Богом.

---

 

---