Якщо звернути увагу на дискусії, які вже більше року точаться у засобах масової інформації світу, на тему легалізації процедур запліднення на склі, зацікавленість суспільства й, очевидно, усвідомлення значення цих слів значно зросли. Позиція Католицької Церкви у питаннях з біоетики надалі залишається чіткою. Папа Римський Йоан Павло II і Бенедикт XVI, а також  значна кількість єпископів, багаторазово говорили про свою позицію, і черговий раз вона була підтверджена у проголошеному в грудні 2008 року документі Конгрегації Доктрини Віри – Інструкції Dignitas personae, яка стосується деяких біоетичних проблем: Церква, захищаючи гідність людини, гідність подружжя, гідність зачатої дитини, єдність подружнього акту як єдиного властивого місця для зачаття людського життя, врешті-решт людського життя як такого (порівнюючи з абортивним характером практик, пов’язаних зі штучним заплідненням), категорично проти «усіляких технік штучного  гетерологічного  запліднення, а також технік штучного  гомологічного  запліднення, які заміняють  подружній  акт».

Подружжя, яких торкнулась проблема неплідності, запитують: «Що ми отримаємо замість цього?». Чи штучне запліднення і методи in vitro є єдиною відповіддю на ситуацію, коли бажання отримати потомство перекреслюється неможливістю передачі життя? Сьогоднішній медичний «mainstream» [основний напрям] з уст професорів – творців дітей з пробірки і власників лабораторних фабрик дітей (так званих клінік «in vitro»), хоче нас переконати, що саме так і є. Тим самим заперечується надбання медицини у сфері лікування проблем, пов’язаних з фертильністю, починаючи з 1978 року, коли було досягнуто народження першої дитини з-поміж дуже багатьох вже раніше зачатих «у пробірці». Тим часом, якщо ми порівняємо результати лікування безпліддя при конкретних виявах хвороби 50 років тому і сьогодні, виявляється, наприклад, що при класичному лікуванні ендометрію (в 50-х роках XX століття) шанс на можливість народження дитини складав приблизно 50% – сьогодні in vitro при патології ендометрію дає 27% шансів; хірургічне лікування синдрому полікістозних яєчників (дослідження з 1981 року) давало 55-77% шансів для пацієнтів, сьогодні in vitro дає 21-27%. Не дивлячись на постійне інформування про «успіхи репродукційної медицини», результати лікування є гіршими, ніж раніше. Чому?

За класичним методом спочатку виявляють причину хвороби, а потім призначають лікування, залежно від результатів обстеження. Комітети експертів гінекологічних товариств говорять про щось зовсім інше: діагностування причини пониженої подружньої плідності (яка має тривати протягом декількох місяців, іноді навіть протягом року, беручи до уваги фізіологічний цикл жінки, необхідність поступового пізнання її фізіологічних механізмів, перевірку правильності анатомічної будови і паралельного обстеження стану здоров’я чоловіка) є «марнуванням репродуктивного часу» і «подружжям, які страждають від неможливості мати потомство, слід якнайшвидше запропонувати найсучасніші і найбільш ефективні методи лікування, тобто спочатку штучне запліднення, а після невдалої спроби (очікуваної, оскільки ефективність штучного запліднення є дуже низькою) наступні процедури, пов’язані зі штучним заплідненням: in vitro, ICSI, i всі інші найбільш складні способи уникнення проблеми» (без визначення причини). Пам’ятаючи наведені вище факти, які стосуються ефективності пропонованих методів, варто запитати: чому б не виявляти і не лікувати причини??? Чи відповідь полягає в тому, що лікування завдає клопотів лікареві при сумлінному виконанні своєї роботи і значно зменшує його прибутки? Ця проблема характерна для всього світу, який відступає від класичних діагностичних і терапевтичних методів, заперечує цінність, наприклад, урологічного і андрологічного лікування при чоловічому безплідді, щоб якнайшвидше і якомога більше пацієнтів направити на in vitro.

Лікарі, які хочуть виявляти причини і лікувати їх, напевно, належать до меншості у середовищах, які займаються проблемою пониженої плідності подружніх пар. Але це власне до них скерував своє звернення, розміщене в енцикліці Humanae Vitae Папа Римський Павло VI у 1968 році. У 24-му пункті цієї енцикліки він пише: «Ми прагнемо звернутися зі словами заохочення до науковців, які можуть принести багато добра для подружжя, сім’ї і спокійного сумління, якщо завдяки спільному зусиллю у проведенні досліджень будуть віддано намагатись пояснити різні чинники, які впливають на властиве регулювання людської плідності. (…) Таким чином науковці, а особливо католицькі вчені, доведуть зі свого боку, що аспекти справи виглядають так, як цього навчає Церква, що головним чином «не може бути великої суперечності з Божими законами, які стосуються з одного боку передавання життя, а з іншого – турботи про справжнє подружнє кохання».

Одним з тих людей, які відповіли на цей заклик, присвячуючи увесь свій час і енергію на пошук цього пояснення і гідних людини методів лікування проблем, які стосуються людської гідності, був професор Томас Хілджерс, який спочатку працював у Єзуїтському Університеті Крейтона, а потім в Інституті Папи Римського Павла VI в місті Омаха, штаті Небраска у США. Він створив разом з групою своїх співробітників, беручи за основу овуляційний метод Джона і Евелін Білінгсів, спочатку модель Крейтона, тобто модель цілісного «піклування про фертильність» (Creighton Model Fertility Care System – популярний у Америці метод натурального планування сім’ї), а на його основі – NaProTechnology – новий розділ гінекології, який у комплексний і новаторський спосіб трактує плідність і неплідність жінки. У цій галузі використовуються раніше надбані знання з гінекології, ендокринології, а також операційне втручання, відоме до цього часу, а іноді навіть відкинуте лікарями-гінекологами. Новаторство цієї технології полягає у поєднанні і створенні стандартизованої моделі детального спостереження, аналізів даних і висновків, а також у революційному ставленні до процедурного лікування. У 2004 році Інститут ім. Папи Римського Павла VI видав підручник професора Хілджерса NaProTechnology – Хірургічна і медична практика, який містив зібрані до цього часу результати обстеження і результати лікування при багатьох гінекологічних захворюваннях, а не тільки при безплідді.

NaProTechnology (Natural Procreative Technology) – технологія Натурального Відтворення Потомства (у польській мові найчастіше вживається слово «напротехнологія») вже отримала право на присутність у католицьких засобах масової інформації, і навіть Газета Виборча (Gazeta Wyborcza) декілька разів присвятила для неї місце на своїх шпальтах.

Чим є NaProTechnology, якою є суттєва різниця в порівнянні з раніше використовуваними прогресивними методами? Чому це є прогресом? Основним знаряддям NaProTechnology є Creighton Model FertilityCare™ System (CrMS). Ця система полягає у стандартизації спостережень за біомаркерами – виділеннями, натуральне виникнення яких є ознакою здоров’я жінки і її плідності. Власне вміле розпізнання біомаркерів дозволяє парі завагітніти або уникнути вагітності. Якщо гінекологічне здоров’я жінки погіршиться, то зміна у біомаркерах, за якими стежитиме жінка, повідомить їй про це.

Підставою NaProTechnology є поглиблення суб’єктного обстеження: отримуємо від подружньої пари інформацію, яка стосується перебігу циклу жінки, яку у жоден інший спосіб, ніж спостереження Creighton Model FertilityCare System, отримати не можна. Це є переломом у діагностичних можливостях, також у сфері об’єктного обстеження (тобто фізичного лікарського обстеження і додаткових обстежень: УЗД, рентген і лабораторних), оскільки їх проведення можна ідеально допасувати до фізіологічного циклу жінки, що надає лікареві набагато більше можливостей виявлення причин безпліддя й інших жіночих захворювань у спосіб, який відрізняється від традиційного. Ці можливості виникають саме з суб’єктного сприймання подружньої пари, яка потребує лікування. Це подружжя може стати «експертом» з власної плідності, пізнати свій власний біологічний ритм, його порушення, щоб зробити можливою співпрацю з лікарем й інструктором».

Після менш ніж 3 місяців співпраці з інструктором CrMS подружжя потрапляє до лікаря, який, пояснюючи дані, розміщені у картах обстежень, а також усі раніше отримані результати додаткових обстежень, які пара приносить з собою, після лікарського обстеження спрямовує на наступні, чітко допасовані до індивідуального циклу даної жінки, обстеження. Протягом 3-5 місяців триває друга фаза діагностики. Вона включає також (якщо це необхідно) процедури, пов’язані з хірургічним втручанням, такі як: гістеросальпінгографія (ГСГ), гістероскопія, лапароскопія, які водночас є елементом лікування. Після встановлення причини безпліддя пара направляється на фармакологічне, гормональне лікування, також чітко достосоване до індивідуальних потреб. Якщо наступають відхилення у результатах обстеження чоловіка, то йому також призначаються ліки. Так, отже, після приблизно 6-8 місяців ми маємо опинитись у ситуації, коли місячні цикли та анатомія (прохідність фаллопієвих труб, відсутність злук, вилікувані можливі вогнища патологіі ендометрію і т.п.) будуть правильними, і під час наступного етапу, постійно спостерігаючи за правильністю гормональних обстежень, очікуємо на зачаття. Рекомендуємо подружні акти у «віконечку плідності», яке відкривається завдяки присутності правильного виділення слизу шийки матки, і очікуємо приблизно протягом 12 місяців на зачаття. Увесь діагностично-лікувальний процес триває приблизно 18-24 місяців. Це саме той час, під час якого більшість подружніх пар мають отримати очікуваний результат. Якщо ні, то ми усвідомлюємо, що зробили усе можливе і морально допустиме для того, щоб допомогти подружжю. Для тих подружніх пар, які відчувають до цього покликання, це може бути вказівкою до того, щоб думати про усиновлення.

NaProTechnology керується взагалі відмінним від Допоміжних Репродуктивних Технологій (англ. абревіатура ART) філософським підходом до лікування пацієнтів з безпліддям. NaProTechnology сприймає дитину як дар, що суперечить визнанню права на дитину, так як це стверджує інструкція Donum Vitae: «Правдиве і властиве право на дитину суперечило б її гідності та природі. Дитина не є ні предметом, на який хтось може мати право, ні не може розглядатись як предмет власності: вона, радше, є даром, „найвищим даром”[1], найблагодатнішим даром подружжя і живим свідченням їхнього взаємного дарування (…)»[2].

Якщо говорити про ефективність NaProTechnology, то для цього ми можемо скористатися найновішою роботою з вересневого (2008) номеру Journal of the American Board of Family Medicine: Outcomes From Treatment of Infertility With Natural Procreative Technology in an Irish General Practice; Joseph B. Stanford, MD, MSPH, Tracey A. Parnell, MD and Phil C. Boyle, MB. У дослідженні в Ірландії, на основі практики cімейного лікаря у місті Гелвей, у 1998-2002 роках до лікаря звернулось 1239 подружніх пар з приводу безпліддя. Середній вік жінок – 35,8 років, середня тривалість безпліддя – 5,6 років. 33% раніше лікувались за допомогою ART. Показник вагітностей склав 52%. Протягом цього часу вдалось допомогти 140 подружжям після невдалого лікування ART, тобто Допоміжних Репродуктивних Технологій in vitro.

Ще кращі результати документує у своїх роботах професор Хілджерс, можливо тому, що у нього є кращі, ніж в Ірландії можливості хірургічного лікування. Результати обстежень були опубліковані у 2004 році, у підручнику The Medical & Surgical Practice of NaProTechnology. Загальні результати, показник вагітностей після лікування безпліддя за допомогою NaProTechnology у часових проміжках показують, що:

1. До 12 місяців – отримано 44% вагітностей;

2. До 24 місяців – 62% вагітностей;

3. Протягом 48 місяців від початку лікування – 71%.

Залежно від причини неплідності (непрохідність фаллопієвих труб, патологія ендометрію, синдром полікістозних яйників, відсутність овуляції), віку пацієнтів, а також часу лікування (до 72 місяців) NaProTechnology допомогла у заплідненні і народженні дітей від 40 до 80 відсотків подружжям, які звернулись за допомогою. NaProTechnology допомагає також у ситуаціях, коли причиною безпліддя є чоловічий фактор. Існують, звичайно, ситуації, коли допомогти неможливо, наприклад, через генетичні фактори, деякі вроджені вади родових органів, відсутність фаллопієвих труб або неможливість хірургічної корекції їх непрохідності, цілковита відсутність сперматозоїдів у еякуляті. Багато подружніх пар (77%) серед тих, яким не вдалось народити дітей завдяки лікуванню, погодились на усиновлення.

Корисним для подружньої пари є повне усвідомлення гінекологічного і статевого здоров’я завдяки постійному спостереженню за ним, поглиблення відносин через краще розуміння одне одного. NaProTechnology дає багатьом подружжям надію на гідне, ефективне лікування відхилень організму, причини їх неплідності з вшануванням їх інтимності і правдивої мови кохання.

До цього часу лікарі, які хотіли спеціалізуватись у цій новій галузі, проходили навчання у США, Північній Америці і в Ірландії. У Польщі перший курс навчання розпочався наприкінці листопада і на початку грудня 2008 року у м. Любліні. Організатором курсу був Фонд Інститут Лікування Подружнього Безпліддя, у співпраці з Pope Paul VI Institute з Омаха (США) і The Women’s Wellness and FertilityCare™ Centre з Торонто (Канада), і надалі триває у формі 13 місячного післядипломного навчання для інструкторів Creighton Model Fertility Care System, а також 6-місячне навчання для лікарів. NaProTechnology дозволяє брати участь у профілактиці і лікуванні безпліддя не лише лікарям-гінекологам, але також і сімейним лікарям. У цій галузі була введена нова категорія інструкторів, які співпрацюють з лікарем і пацієнтами (Fertility Care Practitioners) з метою якомога повнішого використання даних з обстеження циклу і біомаркерів.

Введення NaProTechnology в Україні може значно покращити результати діагностики і лікування безпліддя та інших захворювань у сфері гінекології та акушерства, а також може зробити можливим її подальший розвиток з перспективою поширення у сусідніх країнах.

Раніше подружжя з України приїздили у різні міста Польщі заради зустрічі з інструктором. Тепер така можливість існує в Україні, у м. Рівне та м. Вінниця, оскільки у листопаді 2009 року в Ірландії розпочали перший курс навчання інструктори з України.

Др. Мачей БАРЧЕНТЕВІЧ (Maciej BARCIENTEWICZ) – Голова правління Фонду «Інститут Лікування Подружнього Безпліддя ім. Йоана Павла ІІ». Член Комісії щодо справ біоетики при Конференції Єпископату Польщі.

NaProTechnology в Україні і за кордоном