Ukraine English Russia Poland

ПОЧАТОК ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ

До кінця полюбила


Можна було б радісно і зі спокійною душею святкувати Пасху, якби стан Джанни не почав різко погіршуватись по декількох годинах після пологів. Висока температура, слабкий пульс, виснаження. Пізніше почались гострі приступи болю у животі, які Джанна, незважаючи на всю свою мужність, терпіла з неабияким зусиллям.

Виявили перитоніт – діагноз, який і сьогодні з усіма досягненнями медицини не надає оптимізму. Щоразу, коли терпіння Джанни перевищували її сили, вона кликала на допомогу маму. Однак, незважаючи ні на що, вона відмовлялася приймати знеболювальні ліки, оскільки вони, за її словами, заважали їй у повній мірі виконувати Божу волю, compus sui. Тому Джанна була залишена сама собі і намагалася перемогти нестерпний біль, стискаючи в зубах хустинку, щоб не кричати. Тепер вона була впевнена: Бог прийняв жертву її життя. Вона лише хотіла бути слухняною, щоб до кінця уподібнитись Ісусові Розіп’ятому.

П’єтро ні на хвилину не залишав дружину. Так трагічно вони зустріли Христове Воскресіння і Пасхальні свята. З величезними зусиллями, незважаючи на постійну блювоту, Джанна приймала Святе Причастя: у цей момент на її обличчі з’являлась посмішка – свідчення сили, яку вона черпала із зустрічі з Воскреслим, з Тим, Хто вів її через смерть і хрест до споглядання Бога, вів до найвищого духовного блаженства.

У вівторок вранці з Індії несподівано приїхала матінка Вірджинія – молодша сестра Джанни. Хвора сказала: «Нарешті ти тут! Дивись, Джиніє, як людина страждає, коли помираючи має залишити маленьких дітей!». Це був її найбільший і найглибший біль. Вірджинія згадувала: «Під вечір у Джанни почався важкий приступ. Вона попросила покликати священика. У цей час лікарняний капелан готувався до відправлення Св. Служби, тому було неможливо негайно його запросити. Я дала їй поцілувати Розп’яття, обіцяючи повну індульгенцію за кожний поцілунок зі словами: „Ісус, безкінечно добрий, пробачив тобі навіть найменші недоліки”. Вона схопила його у руки, ніжно поцілувала і відразу відчула полегшення. Трохи згодом вона мені сказала: „Знаєш, яку втіху я отримала, цілуючи Розп’ятого! О, якби не Ісус, хто б втішав нас у такі хвилини!”».

Перед обличчям смерті Джанна усвідомила, що деякі речі знецінюються, і сказала: «Знаєш, на смертному ложі про все міркуєш інакше! Настільки пустими здаються деякі речі, важливі в очах світу!».

«У середу вранці, – згадував П’єтро Молла, – зі спокоєм, настільки м’яким, що він мені здавався майже потойбічним, вона сказала: „П’єтро, я була зцілена. П’єтро, я була вже не з вами і знаєш, що я бачила? Колись я тобі розповім. Оскільки ми були надто щасливими, нам було добре з нашими чудовими діточками, сяючими здоров’ям і благодаттю, оскільки ми були обдаровані всіма благословеннями Неба, мене знову направили назад, сюди, щоб ще постраждати, адже несправедливо стати перед Господом, не скуштувавши страждань”». Це були останні слова Джанни, звернені до чоловіка. З цього моменту, П’єтро абсолютно впевнений, вона більше не припиняла розмовляти з Господом. Саме у її стражданнях і в боротьбі зі смертю зміцнювалася її єдність з Христом.

Медсестра згадує: «Вона ніколи не скаржилась. Завжди все розуміла. Прийшовши до тями після наркозу, залишалась спокійною, свідомою, мовчазною, зосереджено слухала, молилась, так, саме в такому блаженному стані. Час від часу їй давали випити трохи води… Коли їй ставили термометр, вимірювали пульс або робили інші процедури, вона не заперечувала, але поглядом показувала, що розуміє, наскільки це безглуздо. Вона знала, що помирає. Молитва, умиротворення, доброта. Залишалась у свідомості до останку».

У середу Джанна попросила П’єтро завезти її додому, в Понте Нуово. Спочатку лікарі заперечували, бо, незважаючи на дуже важкий стан, все ж таки мали надію врятувати хвору, однак у п’ятницю нарешті погодились.

Вірджинія прошепотіла їй: «Тримайся, Джанно! Тато і мама чекають тебе на Небі, ти задоволена, що йдеш туди?». У порухові вій можна було прочитати її повне і любляче поєднання з Божою волею, нехай і захмарене болем залишити любих дітей такими маленькими. В агонії Джанна декілька разів повторила: «Ісусе, люблю Тебе. Ісусе, люблю Тебе».

Вранці о 4.00, на світанку суботи in Albis її перевезли додому. Почувши голоси дітей, які прокинулись у сусідній кімнаті через шум, зрозуміла, що повернулась додому. О 8.00 в присутності чоловіка, двох братів і сестри Вірджинії, Джанна перейшла до вічного життя.

Джанна Беретта Молла закінчила свою земну мандрівку, пройшовши її до останку. Її смерть була трагічна і принесла невимовно гострий біль родині й усім, хто її любив і цінував, однак, незважаючи на глибоку скорботу, ця смерть була оточена сяйвом мовчазної слави. Через неї сповнилось усе, що Джанна колись говорила своїм вихованкам, дівчатам з Католицької Акції: «Якщо нам колись доведеться загинути у боротьбі за своє покликання, це буде найпрекрасніший день у нашому житті».

М.Х. БРЕМ, Гімн життю, перекл. С. Ярошенко, Київ 2006, с. 64-67.

На початок

  Роздрукувати

Поєднані Таїнством ЛюбовіПовсякденне життя подружжя МоллаПервісткиСімейне життяОстання жертва. Нова вагітністьМаля врятованеДо кінця полюбилаБоже ПровидінняМОЛИТВА ЗА ЗАСТУПНИЦТВОМ СВ. ДЖАННИ БЕРЕТТА МОЛЛА