Ukraine English Russia Poland

"ТЕОЛОГІЯ ТІЛА" ЙОАНА ПАВЛА ІІ

Рецепт щастя, або інструкція до розв’язання конфліктів


Маємо низку порад, які потрапивши до рук розумної людини, зможуть у значній мірі поліпшити ваші взаємостосунки і впевнено взяти курс на те, що зветься добрим кліматом у хаті. Та спершу прочитайте і досконально вивчіть інструкцію до розв’язання конфліктів:

  1. Слід на деякий час відійти одне від одного, щоб охолонули почуття. Повернутися, коли відчуєте готовність розв’язувати складну ситуацію.

  2. У період від початку конфлікту до його  повного розв’язання варто виконувати свої щоденні завдання, ставитись до усіх оточуючих люб’язно і ґречно. Таким чином уникнуться нові конфлікти.

  3. Для переговорів треба підшукати час, місце і затишну атмосферу. Краще, щоб це не було те місце, де виникла сварка, або до якого ви надто звикли.

  4. На початку слід дозволити одне одному представити, як кожен бачить конфліктну ситуацію, уважно вислуховуючи партнера до кінця, не перебиваючи на півслові. Щоб допомогти собі у цьому, треба взяти ручку і папірець і записувати свої зауваження, які хочете сказати вголос.

  5. Після цього можна почати діалог, дотримуючись правил доброго тону ведення розмови.

Якщо якийсь скептик, прочитавши це, скаже, що часи його учнівства і конспектування минули, і лікувати його теж не треба, бо він знає, як жити, то ми задамо йому (їй) питання: чи не заглядаєте ви в інструкцію, складаючи велосипед, або ж чи не користуєтесь рецептом, випікаючи пиріг? Тому якщо гадаєте, що людина – простіший механізм, ніж велосипед, чи менш компонентний, ніж пиріг, то ви, перепрошуємо, невіглас. Пізнання самого себе й інших – це наука всього життя. І ще невідомо, чи вкінці його хтось зможе претендувати хоча б на атестат про середню освіту.


Наступним уроком у нашому міні-викладі будуть правила ведення розмови:

  • Говоріть про ваші почуття. Я відчув себе приниженим, коли ти привселюдно сказала про мою поразку; я відчула себе неважливою, коли ти перераховував своїх друзів. Цим ви ясно введете партнера в суть непорозуміння.

  • Концентруйтеся на проблемі, а не на особі партнера. Не кажіть: це було підступно з твого боку… Ти маєш занадто довгий язик… Інакше ви змусите його захищатись, а не розв’язувати проблему.

  • Зосереджуйтесь на сьогоднішній проблемі, не поширюючи її на минуле чи майбутнє, кажучи: минулого року було так само, і в майбутньому ще не раз повториться.

  • Не робіть натяків на родину, вигляд тощо. Поводишся так, як твоя мати; ти такий самий, як твій брат.

  • Не влаштовуйте психоаналізу поведінки вашого партнера. Ти сказала так, бо хотіла зробити мене дурнем перед усіма.

  • Ніколи не вживайте зворотів «ти завжди», «ти ніколи», бо все, що б ви не сказали, матиме частку неправди.

  • Підтверджуйте ваші закиди фактами. Це допоможе відрізнити дійсні проблеми від вигаданих.

  • Коли робите зауваження, краще почати від похвали. Вислуховуючи неприємні речі завжди легше, якщо перед цим ви почули кілька приємних слів на свою адресу.

  • Вказуючи людині на її помилку, робіть це не у прямій формі. Будьте дипломатами, передбачайте наслідки вашої критики і шукайте способів, щоб вона була охоче прийнята.

  • Перш ніж критикувати, визнайте свої власні помилки. Адже вислуховувати чиїсь зауваження набагато легше, якщо той, хто їх робить, визнає, що й сам не такий безгрішний.

  • Не віддавайте наказів, радше пропонуйте. Дозвольте, щоб ініціатива поправки вийшла не від вас, а від вашого партнера.

  • Надайте можливість партнеру вийти з конфлікту з гідністю. Дайте йому відчути, що ви вірите у чесність його намірів.

  • Кажіть відверто про предмет конфлікту. Не говоріть: з тобою неможливо жити, але вкажіть на ситуацію, яка породила ваше невдоволення.

  • Не говоріть про проблему з перебільшенням: я вже десять років чекаю… (хоча минуло лише десять днів).

  • Не критикуйте в жартах, оскільки це дошкуляє найсильніше.

  • Запитуйте про наміри тієї чи іншої дії, а не здогадуйтесь про них самі, бо існує велика ймовірність, що ви помилитесь.

  • Якщо ви вже втратили контроль над почуттями у розмові, попросіть вибачення і поверніться у розмові на кілька речень назад. Це допоможе запанувати над ситуацією.

  • Просіть одне в одного вибачення і даруйте прощення. У конфліктах провина може бути неоднакова, але страждають усі його сторони. Пробач… Я вибачаю тобі…


Вміння вести розмову і вміння слухати, тобто вмілість спілкуватися, є запорукою подружньої злагоди.
Випадки, які трапляються у цивільних судах, доводять, що шлюби розпадаються здебільшого через відсутність нормального спілкування між чоловіком і дружиною. Чому багато чоловіків зраджують своїм дружинам? Думаєте тому, що знаходять когось більш вродливого? Часто зовсім причина не в тому. Він втікає до іншої, бо знаходить у неї поступливість та визнання, яких не отримує від своєї дружини. А жінка, чоловік якої скупий на увагу та ніжність, розтане, коли якийсь донжуан піднесе їй букет квітів і запросить на побачення. І більшого не треба, щоб черговим штампом у паспорті розпочати так зване нове життя, сподіваючись, що воно буде кращим і щасливішим. Але дзуськи!

П’ятнадцять років тому гарна білява дівчина заручилася з молодим юристом. Йому подобалася їжа, сильно приправлена часником, а вона дуже не любила такі гострі страви. Через незбіг смаків у них почалися суперечки і вони розірвали заручини. Пізніше ця дівчина зустріла бізнесмена, який був фаном футболу і постійно дивився матчі по телевізору. Їй це не сподобалося. Так вона перебирала чоловіками, шукаючи недоліки у кожного з них. Зараз ця дівчина одружена з хлопцем, який має стільки вад, скільки всі її попередні знайомі разом узяті.

Якщо ваш партнер має деякі недоліки, то добряче до них придивіться: це вади чи статеві особливості його натури. Поставте собі питання: чи зможу я з цим вжитися, чи насправді моє кохання є зрілим почуттям, через що я і приймаю його (її) «у повному наборі»? Якщо так, то немає жодної причини, щоб ви розривали свої зв’язки. А всім, які у пошуках щастя розпочинають гонитву за міражами, скажемо одне: ангели живуть на небесах!

Коли хтось не виправдав ваших сподівань, або ви виявилися неспроможними кохати (що, власне, одне й теж), то не думайте, що розірвавши шлюб, вирішаться всі проблеми. Запам’ятайте: розлучення – це не вихід!

Якщо ви не розкрили справжніх причин конфліктів і розпаду зв’язку, то наражаєтесь на небезпеку знову наступити на граблі. І це повторюватиметься доти, доки не примусите хоч трохи працювати свою сіру речовину. Пора фей, які одним помахом чарівної палички перекидають жебрака на принца, вже закінчилася. Тепер настав час діяти самим. Добре подружжя не уникає конфліктів, а виважено до них підходить, розв’язуючи складні ситуації із взаєморозумінням та прийняттям своїх відмінностей.


Коли виникає почуття неприязні, ненависті, прагнення помсти

Важливо усвідомити, що це природно. Тобто майже нормально, що людина так реагує на певні неприпустимі для неї речі. Чому майже? Бо з цим треба боротися. Логічним буде запитання ЯК? Ні в якому разі не придушуючи емоції, випихаючи їх у закутки підсвідомості. Це проблеми не розв’яже. Бо залишаючись на підсвідомому рівні, почуття невдоволення точитиме людину зсередини, як хробак, допоки не прогризе дірку і не вилізе назовні. Тоді може статися, що не зрозумієш, чому ти ні з того ні з сього виніс дружині незаслужену догану чи вилаяв дітей.

Кажуть: як хочеш вберегти дитину від небезпеки води, то високий мур навколо будинку не допоможе. Ліпше навчити її плавати. Те ж саме і з агресивністю, яка, і це факт, живе у кожній людині. Відчувши у собі ворожість, неприязнь чи ненависть, шукай джерела цих почуттів. Дуже часто воно може бути не сьогоднішнім, а відлунням ще дитячих років. Може навіть виявитися, що це відгук того, як болісно ти пережив ситуацію, коли якийсь Петрик із сусіднього двору відібрав у тебе лопатку. Отож, пильнуй, слідкуй і аналізуй себе і свою поведінку, та розмовляй. Розмовляйте про свої переживання, намагайтеся разом знайти пояснення. І запам’ятаймо: пояснення, а не оправдовування.

Те, що у подружжі виникає тертя – нормальне явище. Кажуть, що коли у вас нічого не болить, значить ви померли. Де є життя, там завжди існує певна життєва напруга. Причин для неї достатньо. (…) Це і темперамент, через що один миттєво й емоційно реагує на щось «не так», а хтось повільніше. Це і характер, коли людина робить так чи інак, бо до цього її штовхає власний генетичний чи виховний досвід. Це також і безліч інших причин, зумовлених статевими особливостями чоловіка і жінки. І тут тільки емпатія (глибока проникливість, розуміння і прийняття сутності іншого) зможе допомогти відокремити зловмисника від поганого вчинку і грішника від гріха.

К. МОРОЗОВ, С. ЯРОШЕНКО, Він і вона, Вінниця 2007, с. 91-96.

На початок

  Роздрукувати

Я – ВІН чи ВОНА?Ми різні – це фактСуспільні відмінностіСтатеві відмінності – причина конфліктівВідмінності у переживанні сексуЗамок у спальніРецепт щастя, або інструкція до розв’язання конфліктівПокликання чоловіка та жінкиЧоловік також має потребиЖінка, гідна поклонінняНавчитися бути разомБез сексу немає подружжя