Ukraine English Russia Poland

ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВО

Йосиф та Ісус. Як любити «чужу» дитину


Більшість різдвяних історій зосереджені на Марії та немовляті Ісусі. Проте в цій історії ще є третій персонаж, який відіграв важливу роль у Божому плані відкуплення, – Йосиф. Він є добрим прикладом для сучасних батьків.

Йосиф, богобоязливий і праведний єврей, ймовірно, з трепетом очікував одруження з Марією та народження спільних дітей. Уявіть, які відчуття переповнили його, коли він почув про вагітність Марії! Навіть якщо він відразу повірив її словам, перед ним стояла величезна дилема. Якщо він узяв би її за дружину, його репутація була б зруйнована, а якщо він не взяв би її за дружину, постраждала б дорога йому дівчина. Знаємо, що Марія могла, в кращому випадку, прожити решту життя неодружена та позбавлена чести, а в гіршому – бути побита камінням до смерті.

Можливо, Йосиф вірив Марії, адже він міг знати від її родички Єлизавети, що ця дитина зачата від Святого Духа і, вирісши, стане Месією. У деяких Біблійних коментарях сказано, що Йосиф був спантеличений і розгублений, бо відразу повірив Марії і роздумував, чи він буде добрим батьком для Месії та чоловіком для Його матері. До цього моменту одруження з Марією було звичайним життєвим актом, але після такої новини воно набуло божественного сенсу і мало визначити роль Йосифа у Божому плані.

У ті часи, щоб розірвати заручини, потрібно було брати розвід. Йосиф обрав варіант, що передбачав найменше шуму і горя, – він вирішив відпустити Марію тихо, без будь-якого розголосу.

Тоді йому явився ангел і підтвердив, що дитина, яка народиться в Марії, походить від Святого Духа. Він сказав Йосифу не боятися брати Марію за дружину. Незалежно від того, чи Йосиф мав страх, бо вірив від початку, чи ні, коли він почув правду і те, що Бог хотів, аби саме він брав участь у житті Месії, то відразу підкорився Божому велінню.

Відтоді Йосиф знав одну річ – Бог покликав його бути земним батьком Месії. У давній єврейській культурі усиновлення було повним, тобто, якщо дитину усиновлювали, вона ставала повноцінним членом сім’ї. Крім того, народження первістка було дуже важливим для кожного єврея. Перший син посідав ключову роль у релігійному та соціальному житті єврейської родини. Йосиф не зважав на жодну з цих традицій, відкинув свої мрії та очікування щодо власної сім’ї, і повністю прийняв Ісуса як свого сина. Йосиф без жодних упереджень взяв під опіку Божого Сина, як свого рідного. Боже Слово навчає нас, що через Христову смерть, Бог приймає кожного з нас в одну сім’ю, як своїх дітей – синів та дочок Божих.

Як же сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває «Авва, Отче!» Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові (Гл. 4,4-7).

Кожен, прийнятий у Божу родину через Христа, стає Богові рідною дитиною. В Біблії сказано, що християни є Божими спадкоємцями разом із Христом. У Бога немає другосортних дітей і, хоч у Йосифа були інші сини, Ісус був його первістком і він ставився до нього, як до рідного сина.

У наш час змішаних сімей, для багатьох із нас це добра нагода навчитися з любов’ю та увагою ставитися до всіх у родині – до рідних дітей і до всиновлених пасинків або пасербиць. Як у Бога всі рівні, так повинно бути і в наших сім’ях.

Наш розум може противитися думці, що потрібно повністю прийняти чиїхось дітей як своїх. Можливо, ми сумніваємося, чи не будуть при цьому принижені наші рідні діти?! Звісно, що ні. Ваші діти знають, що ви їх любите понад усе, і те, що даруєте таку ж любов іншим, жодним чином не впливає на ваше ставлення до рідних. Рівна любов не викликає заздрощів – це робить фаворитизм. Зрештою, виявляючи рівну любов до всіх дітей у домі, ми допомагаємо їм сформувати уявлення про те, як ми всі стаємо частиною Божої родини.

Я багато спостерігав за своїм братом, який стикнувся з цією проблемою перед своїм одруженням. Його майбутня дружина вже мала двох синів, коли почала з ним зустрічатися. Мій брат довго роздумував і зважував свої кроки, перш ніж одружитися з нею. Він мав труднощі, бо знав, що має повністю прийняти і полюбити цих дітей наче своїх, упродовж всього свого життя. Я горджуся його вчинком і тим, що його рішення одружитися не було лише результатом власних бажань, а свідомим, виваженим рішенням. Коли він зробив пропозицію, то добре усвідомлював, що бере дружину з двома дітьми.

Зверніть увагу на те, що ангел не з’явився Йосифу відразу, коли той дізнався про вагітність Марії. Мені здається, що Бог дав йому час подумати і зважити свої можливості. Проте, з чим би Йосиф не мав проблеми, він, ймовірно, обдумував сенс того, що так неочікувано стане батьком. Його послух перед Богом показує нам, що в цій внутрішній боротьбі він уже прийняв правильне рішення, оскільки після слів ангела, що слід робити, він відкинув свої плани і бажання та прийняв Божого Сина за свого.

Бог любить кожну дитину у вашому домі і бажає, щоб ви робили так само. Любіть їх так, як ви любили б рідних.

 

Практичні поради для батьків

Наявність усиновлених дітей у вашій родині зобов’язує до молитви і зосередженого виховання. З рідними дітьми ви можете легко зауважувати в дитині успадковані від вас риси, і, знаючи, звідки «росте коріння» якоїсь звички, можете швидко над ними попрацювати. Цілком нормальним є визнання того, що з «чужими» дітьми є важче, бо їх буває нелегко зрозуміти. Але це не дає підстав, щоб по-різному ставитися до дітей, приділяючи більше часу і уваги рідним. Тож тепер, коли матимете проблему із усиновленою дитиною, спробуйте дивитися на неї так, як Йосиф – бачити в ній незвичайний Божий дар, даний вам під опіку.

 


Р. Осборн, Біблійні секрети виховання, перекл. О. Пущак, Свічадо, Львів 2015, с. 181-184.



На початок

  Роздрукувати

Третій виховник: виховання з поміччю «згори»Адамова сім’я. Надати дитині сенс життяКомпанія «Ной та сини», кораблебудівники. Сім’я, що будує разомРадіючи народженню ХрестителяРозмова Марії з Гавриїлом. Божа воля у народженні та статі вашої дитиниЙосиф та Ісус. Як любити «чужу» дитину