Багато разів можемо почути: "В нас ще нема дітей, ми хочемо пожити для себе". Цікаво... А дотепер ви для кого жили? І взагалі не треба жити для дітей чи заради дітей. Я писала в попередній статті, що чоловік і жінка люблять одне одного, а діти виростають у їхній любові. Ні в якому разі ніхто із подружжя не відходить на другий план із появою дитини. І ні в якому разі дитина не стає центром подружнього всесвіту, тобто центром життя подружжя. Ми й надалі разом із чоловіком живемо як одне ціле, а діти ростуть і виховуються у нашому всесвіті любові.

Нарешті, ти – вже мама... Світ змінився... Особисто для мене світ змінюється із кожним народженням дитини. Змінюється усталений спосіб твого життя. Їдеш у пологовий будинок з одного світу, а повертаєшся із нього у зовсім інший світ, тримаючи на руках нове життя... І це нове життя не може існувати так, щоб не зачіпати ваше із чоловіком життя. Але це маленьке життя аж ніяк НЕ УСКЛАДНЮЄ ваше. Це маленьке життя ОНОВЛЮЄ ваше, приносить багато позитивних моментів, дуже багато. Але, якщо ми зосереджуємо увагу на набраних кілограмах, на відсутності вільного часу, на недоспаних ночах, на немитій голові, на неприбраній хаті, то ми ризикуємо все пропустити. Найпрекрасніші моменти зростання нового життя: перша посмішка, перший погляд, перше стискання вашого пальця маленькою ручкою (навіть старші діти готові годину просто сидіти, якщо менший братик чи сестричка взяли його за палець – це щось неймовірне), перші обійми... і ще стільки всього першого й нового, що наповнює наше життя сенсом і аж ніяк не ускладнює. Так, змінює... Так, вносить свої корективи... Так, з’являються певні труднощі. Але якщо слідкувати за всім новим, то труднощі можна не помітити. Та, на жаль, у нас може бути все якраз навпаки. Ми настільки зосереджуємось на труднощах, що не помічаємо нічого оновленого, ми не помічаємо щастя, яке приходить із народженням дитини.

Друга дитина? Чекати не можна діяти. Де поставити кому? Чекати, не можна діяти. Зазвичай так: "Перша дитина ще маленька. Ми ще не готові" – це теж відмовка. Перша дитина стає старшою тільки тоді, коли в неї з’являється менший братик чи сестричка. І це так. Я бачила, як мої діти раптово виростали і дорослішали за три дні, поки я була у пологовому будинку. Це дуже круто. Вони відразу стають більш відповідальними і самостійними.

А третя дитина? В наш час? Для когось це навіть безвідповідально. Дітей треба "поставити на ноги". "Краще менше, зате якісно". Я все це чула. Все це було сказано мені, й не один раз. А що означає "поставити на ноги"? А що означає "якісно"? Про це можна писати окрему статтю. Як каже мій чоловік: "Дітей треба НАВЧИТИ ЖИТИ". Часто батьки так "ставлять на ноги" своїх дітей, що вони не вміють"стояти" і "ходити" по житті...