ДОШЛЮБНА ЧИСТОТАЧому в подружньому житті стільки страждання?
Чому в подружньому житті стільки страждання?Звідки береться зло?Що сталося, що краси, добра і щастя інколи так мало?Отже, наша проблема звучить так: чому, попри добру волю під час укладення шлюбу, попри те, що наречені щиро кажуть одне одному слова присяги і бажають їх виконати, так часто справи доходять до РОЗСТАВАННЯ, РОЗЛУЧЕНЬ або життя у постійних КОНФЛІКТАХ, наростанні байдужості й ворожості, та сумної самотності? Чому, як було згадано у статистиці попередніх зустрічей, 60% подружжів України завершуються очевидною поразкою, розлучаються? Чому отака велика кількість подружжів немає єдності й любові? […]
Так, причини бувають різні. Наприклад – незрілість тих, хто укладає подружній зв'язок; складне економічне становище молодої сім'ї, яке підштовхує до тривалих від'їздів... Багато хто скаже: не знаю, чому це так. Інші відзначать, що то егоїзм і пиха... Все це правда, але де ж та головна причина, корінь усіх проблем? Наша відповідь дуже проста і навіть виглядає банальною – як це нерідко буває з простими правдами життя: головна причина людського нещастя і страждань, головна причина всіх страшних явищ і суспільних патологій це те, що у Церкві називається ГРІХОМ. Якщо хтось не має глибокого релігійного виховання, то йому може бути важко з цим погодитися. Це цілком зрозуміло. Загальне розуміння гріха дуже часто поверхневе: це ніби якесь порушення правил, самоуправно виставлених кимось іншим (Богом, батьками, суспільством) і нав'язаних для виконання. ГРІХ, про який ми зараз говоримо, це те, що живе ВСЕРЕДИНІ ЛЮДИНИ і примушує її робити погані вибори, кроки і вчинки, чинити зло. Гріх, про який ми говоримо, це не перехід вулиці в неправильному місці, а СМЕРТЕЛЬНА ХВОРОБА, на яку хворіє кожна людина світу. Доказом існування цієї духовної хвороби є наш егоїзм, пиха, самотність, відчуття пустки, страх за себе. Світ, у якому ми існуємо, живе за переконанням, що головна причина людського страждання і зла, яке в ньому є, знаходиться не в людині, а назовні.
Пригадаймо філософа Жан-Жака Руссо, про якого ми чули у школі на уроках всесвітньої Історії. У Церкві деякі називають його „фальшивим пророком” і батьком численних ідеологій. Він, зокрема, подав таку думку, що людина від початку є доброю, народжується чистою і доброю, а пізніше суспільство її псує. Руссо казав, що людина це „добрий дикун”, а зло з'являється тоді, коли людина починає про щось казати: „Це моє”. Які з цього випливають висновки? Дуже небезпечні, бо фальшиві. Хто приймає погляди Руссо, той вважає, що головна причина людського страждання міститься назовні людини, полягає у поганих властях, зіпсованих структурах, недосконалому законодавстві, нестабільній економіці і т.д. А тому, щоби викорінити зло і несправедливість у світі, треба змінювати світ: робити революції, міняти владу, а найкраще запровадити такий державний устрій, щоб у всіх усе було спільне. Більшовики пробували це зробити сто років тому – наслідки їхнього „порядку” ми бачимо досі, і досі ще з ними боремося. У Північній Кореї цей „порядок” пробують будувати і зараз. Країна стала подібною до концтабору, а економіка при цьому ледве животіє. Якби ідеї Руссо були правильні, більшовицька Росія або Північна Корея були би найбагатшими країнами світу. Однак правда – інша. Зло виходить із людини, народжується у людському серці. Господь Ісус, як записали колись євангелісти, сказав: „З нутра, з серця людини виходять недобрі помисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрісний погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить з нутра і оскверняє людину” (Мк 7,21-23). Достатньо мислити реалістично, і ми одразу зрозуміємо, що Руссо, хоч і був відомим філософом, однак сильно помилявся. Скільки ж то ми знаємо прикладів, що існують цілком хороші закони, є добробут і навіть виховання у дуже хорошій, сповненій любові сім'ї, а хтось із цієї сім'ї чинить багато зла. Скільки ж тих людей, хто був вихований за комуністичних часів, поширювали переконання, що щастя настане тоді, коли все буде спільним, – а пізніше самі стали першими капіталістами після розвалу Союзу, і причому капіталістами у найгіршій формі, насправді кривавими буржуями. Ми говоримо про це не тому, що нас цікавить філософія Руссо, але тому, що тодішній світ прийняв його погляди. Вони стали основою багатьох ідеологій, які кривдять людину. Чимало соціальних і шкільних програм, змісту кінофільмів і телевізійних програм несуть у собі основу цього фальшивого переконання. Так само й ви будете мати сильну спокусу: думати, ніби головна причина вашого страждання, нещасть – це щось зовнішнє: брак грошей, помешкання, праці, характер жінки чи чоловіка, погана свекруха і т.д. Вочевидь усе це має свій вплив на вас, на ваше життя, на перебіг подій. Але головна причина – це гріх, який мешкає в людині й примушує її бути егоїстом. Умови життя – безперечно важливі. Відповідність характерів – теж цілком об'єктивно важлива справа, так само як і визначення мудрих принципів сімейного життя. Але все це може бути, а сімейного щастя все одно не видно. Безліч життєвих історій про забезпечене, але нещасливе життя мають стати аргументом на користь того, що саме по собі все „зовнішнє” щастя не дає. Зло виходить із серця людини, хвороба сидить у її нутрі. Що ж то за хвороба, з якою ми всі народжуємося? Аби краще це з'ясувати, скористаймося Біблією. Пам'ятаємо, що Біблія – це не підручник із космології чи геології, вона несе найважливіші істини про людину, вічні істини. Історія Адама і Єви – це наша історія, слово про нас. Уявімо собі ситуацію, яка була до первородного гріха. Ось люди живуть у єдності зі своїм Творцем, відчувають Його любов, мають почуття безпеки. У глибині своїх душ вони відчувають Його любов, і ця любов огортає їх повністю. Вони можуть любити іншого, не маючи страху перед ним, і не маючи страху навіть перед смертю. Вони нічого не бояться, бо вкорінені у Богові, мають глибокий, сутнісний зв'язок із ПОДАТЕЛЕМ ЖИТТЯ, завдяки чому вони нічого не бояться і живуть повністю щасливі, бо вони люблені й люблять. Це воістину прекрасний стан, і ми про нього трохи говорили під час першої зустрічі. А тут з'являється диявол, дуже хитрий і розумний спокусник, і каже: Бог обмежує вас, бо Він не дозволяє вам робити геть усе. Ідеться про те дерево пізнання добра і зла, яке символізує лад, наявний у світі. Це дерево можна розглядати як символ усіх законів природи, яких потрібно дотримуватися, аби все йшло добре: наприклад, не можна лізти у вогонь, бо обпечешся. Також воно символізує всі моральні принципи: як потрібно ставитися одне до одного. Зрештою, це дерево означає також і ту істину, що людина – це людина, вона не Бог, а щоб бути щасливою, вона потребує любові Бога, потребує приймати життя від Того, хто це життя створив, і шанувати принципи, які є зобов'язальними у світі, створеному Любов'ю. Коли диявол спокушає Єву, вона спершу захищається, але диявол швидко обдурює її й каже: то неправда, що без Бога ви помрете, що вам буде погано, коли ви самі будете вирішувати, що добре, а що погане, які принципи мають бути зобов'язальними у житті: ні, ви не помрете, навіть навпаки – ви станете насправді великими, будете жити і будете як Бог. І додає черговий обман, фундаментальну неправду: Бог із заздрощів вас обмежує. Бог вас не любить, Він жадібний і ревнивий, Він не хоче щоб ви були такі, як Він.
З'явилася СМЕРТЬ, так як Бог це і заповідав. Яка саме смерть? – розрив зв'язку з Ним! Утрата відчуття в глибині душі, що Бог любить, що Він дає життя, що Він є Тим, завдяки кому я той, ким я є, з Ким я маю сутнісний зв'язок. З'явилися глибока самотність і пустка в людині. З'явився страх за себе і страх перед іншим, страх перед стражданням. Через страждання людина відчутно, фізично, а не теоретично пізнає, що вона більше не має у собі життя, що в ній самій немає фундаменту для того, щоб жити. Несправедливість, кривда, фізична хвороба – такі болючі, і їх так важко прийняти, бо вони дають людині відчути пустку, смерть, яка гніздиться у людині. Раніше людина мала в собі „приймач”, який приймав „енергію”, любов від Бога і давав людині відчуття безпеки, захищеності, буття любленою і бажаною. Тепер же цей „приймач” перестав працювати. Розірвавши первісний зв'язок із Богом-Отцем, людина стала немов сирота, змушена сама про себе турбуватися. Це подібно до ситуації дитини, яка має люблячих батьків. Ось уявіть собі: дитина повністю щаслива, бо батьки дають їй усе необхідне, і насамперед – любов. Дитина безумовно і без тіні сумніву знає, що батьки її завжди захистять, підтримають, допоможуть. І ось раптом якась „тьотя” прийшла у двір того дому й почала розповідати дитині погані речі про батьків, що вони не люблять своє дитя, а хочуть його використати, що всі правила життя дому побудовані не на любові, а на тому, щоби лише обмежити дитині свободу. Уявіть, що така дитина повірила спокусниці. Що ж буде? Попри те, що дитина має прекрасних батьків, вона їх „втрачає”, оскільки втрачає довіру, відмежовується внутрішньо, перестає довіряти, а відповідно, більше не має почуття любові й безпеки. Внутрішньо така дитина стає сиротою, може навіть піти з дому, жити на вулиці, аби лиш не з батьками, які виявилися нібито поганими. Там, на вулиці, вона вже сама мусить все вирішувати, захищатися, годуватися, жити за правилами вулиць... Щось подібне з нами зробив ПЕРВОРОДНИЙ ГРІХ. Щось подібне, але набагато серйозніше і глибше, бо тут ідеться про зв'язок із самим Богом. І все це діється у глибині душі та охоплює цілу людину, всі виміри її життя. Ми з цим народжуємося! В історії Адама і Єви наслідки стало видно одразу: з'явився страх перед іншим, страх перед Богом, несприйняття себе самого і взаємні звинувачення. Подальша історія людства, як Каїн убиває Авеля, і наступні гріхи... Всі війни, ненависть, заздрість, експлуатація людини людиною, кривдження, сльози, розпач, страждання неповинних, концтабори і Гулаги, голодомори, а також сімейне насильство, биття дітей і жінок, гордування батьками, аборти, відкидання старих і хворих, діти-сироти при живих батьках – усе це і безліч іншого це тільки прояви одного і того самого явища: гріха, який живе в людині. Усе це зло випливає з серця людини, яка втратила контакт зі своїм Творцем і не відчуває більше Його любові. Тому люди живуть у страху за себе, за своє життя, і водночас роблять усе, аби це життя продовжити, загострити почуття і переживання, аби життя „мало смак”, бо смерть, яку вони несуть у собі, і яка чекає на кожного, дуже лякає. Отже, яку картинку ми тепер маємо? Ось у людині всередині, „в серці”, є пустка, брак зв'язку із Подателем життя, – і водночас у ній є прагнення життя і щастя. Відповідно, кожен робить, що лиш можливе, аби заповнити пустку тим, що дасть відчуття життя, його повноти. Бо ця глибинна туга в нас є покликом шукати Бога, який ніколи не перестає бути Батьком і Творцем. Натомість людина, чиє серце зіпсоване первородним гріхом, чий „приймач” перестав повноцінно діяти, важко переживає цю тугу, цей поклик і намагається його заглушити переважно двома способами: почуттями іншої людини та грошима. Ми дуже прагнемо любові, поваги, розуміння, сприйняття з боку іншої людини. І це цілком нормально, що без когось іншого людина не може повноцінно існувати. Ну а якщо в житті хтось не відкрив того Іншого, яким є сам БОГ, то мимоволі він починає шукати цього підтвердження у ближньому. Проблема лиш у тім, що той „інший”, ближній, та жінка, чоловік, діти неспроможні дати цю любов, це підтвердження власної вартості. Вони так само шукають цього підтвердження і здатні давати добро тільки взамін за якесь добро. Якщо ж той інший не дає того, на що ми очікуємо, що він, на нашу думку, повинен нам дати, то наша любов закінчується. Тому що любов до самого себе і страх за своє життя сильніші. Людина, яка немає джерела життя у самій собі, не „підключена” до Джерела життя, – як вона може давати життя іншому, любити його, живити його собою? Ми всі, люди, спроможні це робити тільки деякий час, кого на скільки вистачає: поки з цього є користь, поки вистачає охоти, поки бачиш бодай якийсь стимул – можна пробувати бути терпеливим, вибачливим. Але коли той інший – з огляду на свою відмінність, важкий характер та егоїзм, життєву слабкість і небажання розвиватися – не дає того, що повинен давати, або навіть нищить свою половинку своєю поведінкою і відмінністю, то людській любові на цьому настає кінець. Спробуймо це точніше пояснити, бо цей момент дуже важливий. Прочитаймо уривок із Послання до Євреїв (2,14-15). Ось ми бачимо диявола, який тримає у неволі людей, використовуючи їхній страх за себе, страх перед смертю. Як уже згадувалося, людина через первородний гріх утратила контакт із Богом, Подателем і Джерелом життя, й тому вона носить у собі те, що в психології називають „базальним страхом” – дуже глибоким, глибинним, основою всіх страхів: людина в глибині свого єства відчуває смерть, пустку, самотність. Аби утекти від цих відчуттів, вона шукає потішання, опори у різних речах, переживаннях, стосунках. Таким чином сатана примушує людину жити для себе самої, усе довкола присвячувати собі, влаштовувати так, аби дружина чи чоловік, діти, рідня робили те, що „мені служить”. Якщо ж ні, то людина воює за свої права, примушує інших робити те, що їй хочеться. Психічно і фізично сильніші вдаються до різного роду натисків, або й насильства; слабші хитрують, маніпулюють або влаштовують „приховані ігри”… Отже, диявол використовує цей страх людини, щоб примусити її бути егоїстом. Водночас та ж сама людина має вписаний у свою природу закон любові, вся її природа проникнута ним і визначається ним; це означає, що людина щаслива тільки тоді, коли любить, коли вона жертвує собою, коли долає свій егоїзм. Це стосується кожної людини, невіруючих також. Всі люди на світі шукають любові й відчувають справжню радість і щастя тоді, коли можуть щось подарувати, дати себе, поділитися безкорисливо, забути про себе і свої вимоги. На жаль, людина неспроможна так жити. Вона здатна робити добро, але для добрих, або сподіваючись на якусь винагороду, навіть несвідомо, очікуючи хоч би вдячності з боку того, кому робить добро, ну а тим більше якщо хоче отримати любов у відповідь. Інколи люди можуть пожертвувати своє життя заради тих, кого люблять, за свою вітчизну. Це благородно. Але людина як така просто неспроможна любити того, хто їй неприємний, хто її в будь-який спосіб руйнує. А саме так нерідко стається в подружжі. Дуже часто тоді зло, яке є в нас, перемагає добро, яке також є в нас, егоїзм виходить на перший план, страх за себе та переляк перед пусткою і смертю стають сильнішими; людина тоді робить те, чого сама не хоче. Дуже чітко й виразно це описує св. Павло у Посланні до Римлян (7,14-25), Святий Павло неодноразово ствердить: „В мені живе гріх”. Це дуже сильне, але правдиве твердження. Гріх має „прописку” в серці людини і змушує її робити те, чого вона не хоче робити. Наприклад, подружжя, яке страждає від конфлікту. Чоловік п'є, жінка не відчуває його любові, у них є дитина – син, і мама цілим серцем любить своє дитя, бажає для нього всього найкращого, прагне, аби він не страждав, і дитина для неї стає важливішою за чоловіка. Такий хлопець виростає в юнака, закохується, навіть одружується, але коли з'являються труднощі, проблеми, страждання – він виявляється неспроможним їх вирішити. Його не навчили вирішувати, брати на себе відповідальність, бо мама, захищаючи, мимоволі відучила його від самостійності, а тато був далеко, і найчастіше пив. Такий дорослий чоловік, залишившись тільки „великим хлопчиком”, утікає від труднощів, найчастіше у випивку, до приятелів, або ж до своєї мамусі, яка також не вміє його залишити самостійним і весь час втручається у його подружнє життя. Тоді вже його жінка, яка теж прагне любові, реалізації себе в іншому, буде шукати цієї любові у своїй дитині, і так історія повториться. Замкнене коло, ті самі помилки з покоління в покоління. Ніхто не хоче робити зла, але зло виявляється сильніше. Скільки сімей страждають від цієї диявольської пастки в одній тільки Україні? Отже, проблема не в тому, що „чоловік не такий” чи „жінка не така”. Проблема в тому, що ми всі – „не такі”, ми всі несемо в собі наслідки ПЕРВОРОДНОГО ГРІХА, у кожного в душі є такі собі прочинені дверцята для зла, крізь які диявол входить у наше життя. Коренем усіх проблем є гріх, який живе у серці людини. Цей гріх, розрив живого зв'язку з Живим Богом, призводить до того, що люди живуть так, ніби Бога не існує, ніби Він не любить людину. Присутність цього гріха проявляється в страхах, пустці, боязні смерті, які людина носить у своїй душі і в тілі. Про це, свідчать також маленькі діти, які несвідомо чинять зло та відчувають страх самотності. Коли маленька дитина щось візьме в руку і в неї це забрати – вона починає плакати, незалежно від того, чи це щось було їй потрібне. В неї щось забирають! Підростаючи, дитина вже не буде просто плакати, а стане тупотіти ногами, кричати, вимагати, полізе в бійку, аби отримати те, чого хоче. Дуже швидко, вже у перші роки життя, дитина починає інстинктивно, егоїстично воювати за те, що вважає своїм. Цього маленьких дітей ніхто не вчить – і це доводить, що людина від самого початку несе у собі певну слабкість, ваду, хворобу, яку Церква називає НАСЛІДКАМИ ПЕРВОРОДНОГО ГРІХА. Чи існує вихід із цього становища? Так, і про це ми поговоримо на наступній зустрічі. Сьогодні важливо, аби ви серйозно поставили собі питання: чи те, що ми говоримо, є правдою? Чи це належний діагноз? Ну бо, може, головна причина нещасливих шлюбів і сімей це погана влада у державі, малі зарплати, брак житла, погане здоров'я?... Напевно все це має свій вплив на людське життя, також і подружнє та сімейне. Але яка причина найголовніша? Думайте про це. Може, достатньо буде піти до психолога, коли почнуться проблеми з порозумінням і вихованням дітей? Так, інколи й це варто зробити; але не психологія визначає суть людських проблем? Ми представляємо вам те, що було об'явлене Христом і що підтверджує вся історія, якщо дивитися на неї у світлі віри. Вочевидь цього можна не прийняти, заплющити очі, сховати голову в пісок, наївно триматися того, що „ми кохаємо один одного і в нас усе буде добре”. Будьте відважними: не бійтеся бачити дійсність такою, яка вона є! Відповідь на цю страшну хворобу людини існує, Церква має ліки від неї. Про це ми будемо говорити на наступних катехизах. Сподіваємося, ви будете достатньо відважні, зумієте спокійно дивитися правді в очі та прийняти ту допомогу й ліки, які ми вам запропонуємо. На кінець своїх роздумів про людську немічність Святий Павло говорить: „Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?” І додає: „Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!” (Рим 7,24‑25). Бог існує, Він добрий, любить нас і вклав в нас прагнення любові й щастя не для того, щоб ми страждали від розчарувань, самотності, депресії. Ні, Бог послав свого Сина як Спасителя для того, щоб рятувати любов між чоловіком і жінкою, рятувати щастя дітей! І насамперед Бог рятує найважливіший союз любові – ПОДРУЖЖЯ. Першим чудом, яке звершив Господь Ісус, було те, що сталося на весіллі у Кані Галілейській. Там забракло вина, яке також є символом любові, і Господь, аби об'явити, ким Він є і для чого прийшов, зробив перший знак – урятував свято і кохання тих двох молодих у Кані. Він має міць зробити це саме і з вами. Р. Змітрович (ред.), Дошлюбні зустрічі – катехизи. Божа благодать необхідна для щасливого подружжя, Свічадо, Львів 2015, с. 40-46.
|
Папа Бенедикт XVI до НАРЕЧЕНИХНавіщо готуватися до шлюбу і про що йдеться в цьому приготуванні?Краса, добро і щастя подружнього і сімейного життяВідповідальна прокреаціяЗло і страждання у подружньому та сімейному життіКонтрацепціяВідмінність між природним регулюванням плідності та контрацепцієюПро запліднення in vitroЕтика відповідальної прокреації і структура подружнього актуЧому в подружньому житті стільки страждання?Який вихід із трагічного становища людини?Як благодать, любов Христа, перемога над гріхом та егоїзмом приходять у життя подружжя?Як розпізнати призначену для мене „половинку” – ЗАРУЧИНИПізнання і прийняття себеЖінка й чоловік: відмінності як дар і завданняПодружнє життя у згоді з природою людиниСпілкування і діалогТіла подружжя – сакраментальний знак приходу БогаСімейне життя – ВИХОВАННЯ дітейЩо необхідне для християнської сім'ї?Світ, в якому ми живемоЗустріч і катехиза для батьків нареченихЯк добре приготувати і пережити шлюб і весілляЯк організувати християнське весілляМОЛИТВИ НАРЕЧЕНИХМОЛИТВИ БАТЬКІВ ЗА ЗАРУЧЕНИХ ДІТЕЙБАТЬКІВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ
|