ДОШЛЮБНА ЧИСТОТАКраса, добро і щастя подружнього і сімейного життя
Але ми знаємо, що після святкувань, навіть найбільш урочистих, настає звичайне БУДЕННЕ ЖИТТЯ. Пересічний день любові й стосунків чоловіка і дружини. Що таке любов, що таке подружжя, як це було задумане Творцем, тобто як це записане в людській природі, - потрібно добре знати. Про це й піде наша […] розмова. Ми звернемося до Біблії, яка переказує ці найважливіші істини. Будемо говорити про красу Господнього задуму на підставі описів СТВОРЕННЯ СВІТУ. Ці описи не говорять нам про те, як саме світ було створено; вони переказують нам основоположні істини про те, що таке світ, звідки він узявся, чому існує, і як жити, аби бути щасливим. У цій катехизі ми будемо говорити про перших людей, про ситуацію до ПЕРВОРОДНОГО ГРІХА. Нам невідомо, як довго первісне людство перебувало у такому стані чистоти перед Богом, як довго вони переживали стан Раю. Але важливо розуміти, пізнати те, шо на початку було задумане Богом і вписане в нашу природу. Іншими словами: ми маємо пізнати, як має бути, аби було добре. Щоб проілюструвати цю думку, візьмемо для прикладу рослину. Конкретна рослина, скажімо, кактус, має свою природу. Аби кактус добре ріс, потрібно пізнати його природу і шанувати її: йдеться не про те, щоб „ставитися до кактуса з повагою”, а про те, щоб діяти згідно з його природою. Кактус, потребує багато сонця і мало води. Якщо хочемо, щоб він не згнив і правильно ріс, маємо забезпечити йому відповідний ґрунт, відповідний полив і відповідне освітлення. Людина, подружжя, сексуальність, сім'я так само мають свою власну природу. […] Ви, певно, без проблем помітите, що ми [говоримо] про щось дуже близьке для вас, про те, чого ви прагнете, про що мрієте. Такого життя, згідного з природою, прагне кожна людина, бо тоді вона є собою і тоді вона щаслива. У Біблії читаємо, що Бог створив добрий світ. У цьому світі людина є найпрекраснішим та найдосконалішим творінням. Послухайте читання з книги Буття (1,26-27). Прекрасні слова! Ми створені на образ і подобу Бога, а Бог є Любов! Це означає, що ми створені для любові. Ми щасливі, коли любимо і коли нас люблять. Щодо цієї істини не потрібно зайвих переконувань, з цим погодиться навіть атеїст. До любові іншу людину примусити неможливо. Перші люди були вільні. Вони мали у собі дуже глибоке, базисне почуття, що Бог їх любить. Саме тому вони не боялися любити, і Господь Бог не боявся віддати світ під їхнє панування: у перших людей була повна й вільна любов, досконала, вони вміли поважати природу, керувати світом заради блага всього створеного. Батько, який довіряє своїй дитині, бо знає, що вона довіряє йому, дає їй свободу, адже він переконаний, що любов, яка є у серці його дитини, та довіра пильнуватимуть, аби вона не скоїла чогось непотрібного, оберігатимуть її життя. Людина, про яку говорить Біблія, це ЧОЛОВІК і ЖІНКА. Чоловік і жінка разом – це повнота! Кожний чоловік – це вповні людина і кожна жінка – це вповні людина, хоча між ними існують відмінності. Ці відмінності ми можемо побачити і у зовнішньому вигляді. Сучасна наука твердить, що стать людини визнається генетично. Якщо говорити про це детальніше, то генетична обумовленість тієї чи іншої статі формується відразу в ту мить, коли з'єднуються материнські та батьківські хромосоми, в момент запліднення. Сперматозоїд несе в собі Y- або Х-хромосому. Якщо яйцеклітина запліднена сперматозоїдом, який приніс Х-хромосому, то буде дівчинка (XX), а якщо Y-хромосому – то хлопчик (ХY). Вже від самого початку є генетично визначена стать дитини, колір волосся, очей, шкіри, тенденція до високого чи низького зросту. Саме в цей момент починає своє існування унікальна людська особистість, якої ще ніколи не було. Ніколи більше спадкові ознаки батьків не сформуються саме так, ніколи не буде саме такої людини. У першу мить нашого життя наш організм складається з однієї клітини. Ця клітина в процесі розвитку ділиться на дві, чотири, вісім, шістнадцять, тридцять дві... З кожним поділом утворюються все нові та нові клітини. 90% розвитку тіла людини відбувається у період її внутрішньоутробного життя. Відразу після того як запліднення відбулось, запліднена яйцеклітина (зі школи пам'ятаємо, що вона називається зиготою) плавно рухається по фаллопієвих трубах щоб потрапити в матку, де вона зможе закріпитись на стінці матки для подальшого росту та розвитку. Дуже важливо, що Господь Бог задумав відмінність між ЧОЛОВІКОМ та ЖІНКОЮ не для того, щоб виникли конфлікти й суперництво, а для того, щоб вони доповнювали одне одного, взаємно собі допомагаючи. У Божому задумі стосунків чоловіка й жінки найважливішим завжди було „і”. В жодному разі не протиставлення, не колотнеча, не сварки, хто правий, а хто правіший, і хто тут керує. Не суперництво, а взаємне доповнення, буття разом. Між першими людьми панувала єдність, бо між ними була любов.
Чоловік розумів, що певних речей не може зробити добре, натомість жінка у цих питаннях краща від нього. Також і жінка розуміла, що деякі справи чоловік робить краще. Наприклад, при вихованні дітей жінка мала інтуїцію, яка дозволяла їй швидше вловити, у чому проблема, помітити, коли хтось має труднощі чи якісь клопоти, і легше могла виразити любов, особливо до малих дітей. Чоловік розумів, що без жінки-матері діти не розвиватимуться уповні нормально. Але й мама-жінка розуміла, що потребує чоловіка, батька сім'ї, який уміє бути більш рішучим, ніж вона, і допоможе їй обірвати емоційну пуповину, що пов'язує її з дитям. Дуже промовисто про це взаємне доповнення чоловіка й жінки говорить інший опис сотворіння: Бут 2,18-25. Бачимо, що для Адама-людини жодне інше створіння не є відповідним помічником, аби він почувався щасливим, тобто „сповненим”. Сьогодні ми могли б сказати, що ані праця, ані телевізор, комп'ютерні чи азартні ігри, футбол, риболовля чи щось інше – ніщо достатньо не допоможе чоловікові бути уповні собою, бути нормальним і щасливим. Тільки тоді, коли з'являється Єва, чоловік стає Адамом. У Біблії слово „адам” означає насамперед людину, як таку; воно пишеться з малої літери. „Адам з великої літери”, тобто Адам як ім'я, як визначення суті (а в Біблії кожне ім'я є визначенням суті), з'являється тільки тоді, коли з'являється Єва. Тільки тоді чоловік/людина/Адам стає спроможним зрозуміти себе самого, свою неповторність, свою відмінність, зокрема те, що він створений для любові. Перші люди в Раю, завдяки один одному, змогли зрозуміти, що вони створені для любові, для стосунків, для взаємин, для єднання. І не тільки зрозуміли – вони змогли цим жити. Кожному з них „той другий” допомагав бути собою, розвиватися, ставати прекраснішим. Щось із цього райського стану ми можемо побачити сьогодні, коли хлопець чи дівчина закохуються і намагаються стати кращими, ніж були раніше, дійсно кращими, ніж вони є. Так, наприклад, хлопець, який раніше не звертав уваги на свій зовнішній вигляд, доростає до часу закоханості – й раптом оцінює себе „зовні”. Починає інакше дивитися на себе, він старається краще виглядати, дбати про себе, аби привернути увагу дівчини. Або дівчина, сумна, заздрісна, лихослівна, закохується і має хлопця (він звернув-таки на неї увагу!). Тоді дівчина розцвітає, одразу ж змінюється, почувається щасливою і вже не заздрить і не обмовляє інших, стає красивішою. Щось подібне відбувається і коли жінка стає мамою, а чоловік – татом, якщо вони переживають цю подію свого життя правильно, уповні по-людськи: видно, як вони красивішають і сповнюються радості, щастя, як вони дорослішають і стають відповідальнішими. Наші прабатьки любили одне одного у простоті, це для них не було важко. Для них не було б важким залишити своїх батьків, створюючи подружжя. Святе Письмо каже, що чоловік має залишити свого батька й матір і з'єднатися з жінкою так тісно, щоб двоє стали одним тілом. Якби не було ПЕРВОРОДНОГО ГРІХА, то вони б любили й шанували своїх батьків, батьки любили б їх і не мали б труднощів із тим, щоб дозволити молодим бути разом. Для Адама на першому місці після Бога була Єва, для Єви на першому місці після Бога був Адам. […] Бог їм наказав плодитися і розмножуватися, і для них це було простим і природним велінням. Якщо співвіднести подружнє життя з тим, якою була повнота спілкування і сприйняття одне одного у Раю, то можна дійти певних висновків. Коли люди люблять один одного „від усього серця”, як належить, то їхнє єднання, їхня спільність виявляється також і в тілесній близькості. При такому єднанні, коли тіло слідує за серцем, у визначеному Богом порядку, фізична близькість стає прекрасною і дає глибоке задоволення. Адам, ще не знаючи гріха і перебуваючи в повній гармонії з Богом, світом, собою і своєю Євою, віддавався їй з любов'ю і приймав її з великою ніжністю, розумінням і делікатністю. Вона також віддавалася йому з повною довірою, кохаючи його всім своїм єством. Вона переживала те ж саме, чого прагне кожна жінка: справжньої любові і насолоди з надією, що вона буде матір'ю, дасть життя новій людській істоті. їхня сексуальність була стовідсотково для любові, для будування глибокого зв'язку і для того, щоб давати нове життя. Кожний жест під час єднання був істинний, був для любові. До гріха для людини було неможливим сприймати іншу людину егоїстично, використати її для того, аби зробити собі приємно. Перші люди просто любили і завжди жили надією, що Бог, добрий Батько, дозволить їм стати батьками. Він бо Сам сказав: „Будьте плідні, множтеся і наповнюйте землю” (Бут 1,28). Для тих, хто не розколотий гріхом, давати життя новим людським істотам – це також щастя, і велике щастя. Адам і Єва не боялися мати дітей, вони мали глибоке переконання, що Бог їх любить і Він дасть усе потрібне, щоби прогодувати і виховати дітей. Зверніть увагу на їх любов, яку вони взаємно виражають також і тілесно, це приносить їм велику радість та дає життя новим істотам, вони стають татом і мамою. Що могло бути прекраснішим? Варто додати, що Адам був захоплений Євою, а Єва – Адамом. Вони могли довго-довго дивитися одне на одного. Святе Письмо про це каже: Бут 2,23а. Це захоплення залишалось би з ними й до старості, оскільки вони любили одне одного як особистість, любили безкорисливо. Це було можливим, оскільки вони були з'єднані з Богом, не втрачали животворного зв'язку з Ним. Чи не відчували вони втоми, важкості, напруження? Цілком можливо, що відчували, але цей труд був для них легким, оскільки між ними існувала любов. Ви також це знаєте. Хіба хлопцеві, який закоханий у свою дівчину, важко їхати на побачення з нею, навіть, коли холодно? Їхати по холоду – важко, але для нього це легко, бо він закоханий. Подружжя було задумане Богом як основа людської спільноти, як середовище, в якому людина повністю розвивається і живе щасливо. Чи хотіли б ви, аби і в вашому подружжі та сім'ї було хоч трохи так само, як у Раю? Прагнення саме такого життя свідчить, що В НАС ЖИВЕ ЯКАСЬ ПАМ'ЯТЬ ПРО РАЙ, якийсь СЛІД РАЮ. Неможливо хотіти того, чого зовсім не знаєш. Відповідно, наші душі якимось чином мають певне знання про Рай, містять у собі спогад про істинне щастя і тугу за ним. Завдяки цьому людина має внутрішній орієнтир. Наша природа саме така: вона відчуває, яким є правильне життя, і що саме воно дає людині щастя. Аби осягнути це щастя, потрібно прислуховуватися до вказівок цього внутрішнього орієнтиру: він кличе нас до Божої реальності! Однак ніхто не каже вам, що треба бути наївними і літати понад хмарами. Життя вірою зовсім не є втечею від земних реалій: воно є правильним поглядом на них. Ми, християни, прагнемо дивитися на світ по-Божому, тобто з любов'ю і водночас реалістично, шукати реальних розв'язань у конкретних ситуаціях. […]
Р. Змітрович (ред.), Дошлюбні зустрічі – катехизи. Божа благодать необхідна для щасливого подружжя, Свічадо, Львів 2015, с. 18-21.
|
Папа Бенедикт XVI до НАРЕЧЕНИХНавіщо готуватися до шлюбу і про що йдеться в цьому приготуванні?Краса, добро і щастя подружнього і сімейного життяВідповідальна прокреаціяЗло і страждання у подружньому та сімейному життіКонтрацепціяВідмінність між природним регулюванням плідності та контрацепцієюПро запліднення in vitroЕтика відповідальної прокреації і структура подружнього актуЧому в подружньому житті стільки страждання?Який вихід із трагічного становища людини?Як благодать, любов Христа, перемога над гріхом та егоїзмом приходять у життя подружжя?Як розпізнати призначену для мене „половинку” – ЗАРУЧИНИПізнання і прийняття себеЖінка й чоловік: відмінності як дар і завданняПодружнє життя у згоді з природою людиниСпілкування і діалогТіла подружжя – сакраментальний знак приходу БогаСімейне життя – ВИХОВАННЯ дітейЩо необхідне для християнської сім'ї?Світ, в якому ми живемоЗустріч і катехиза для батьків нареченихЯк добре приготувати і пережити шлюб і весілляЯк організувати християнське весілляМОЛИТВИ НАРЕЧЕНИХМОЛИТВИ БАТЬКІВ ЗА ЗАРУЧЕНИХ ДІТЕЙБАТЬКІВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ
|