Ukraine English Russia Poland

ДОШЛЮБНА ЧИСТОТА

Зустріч і катехиза для батьків наречених


Дорогі батьки, сердечно вітаємо вас і дуже радіємо, що ви прийшли на цю зустріч. Це дуже важливо, бо ваші діти готуються до надзвичайної події – до ШЛЮБУ.

У цій зустрічі ми прагнемо виразити вам свою пошану і показати важливість вашої ролі у майбутньому щасті ваших дітей. Наскільки це можливо, ми хочемо вам допомогти. Також прагнемо вислухати вас самих – може, ви б хотіли щось сказати своїм дітям через нас. Буває так, що діти не дуже хочуть напряму слухати своїх батьків, але від інших вони чомусь сприймають те, чого від батьків чути не хочуть. Це допоможе нам краще послужити вашим дітям. […]

 


Як ви можете допомогти своїм дітям? […]

те, що є найважливіше – це приклад вашого життя. Жодні повчання, моралізування, не мають сенсу, якщо вони не підтвердженні життям.

Ви знаєте, що для віруючих ПОДРУЖЖЯ – це ТАЇНСТВО. Це означає, що чоловік і жінка, вінчаючись у церкві, отримують спеціальну благодать. Тому що вони доконче потребують цієї спеціальної благодаті Божої, аби жити щасливо, бути вірними своїй присязі. Ця присяга – прекрасна, ваші діти обіцяють одне одному вірність і любов до кінця життя, у здоров'ї і в хворобі, у щасті і в нещасті. Це справді прекрасно; але це непросто. Щось таке специфічне існує тільки в Католицькій Церкві, хоча кожна молода людина мріє про таку любов.

У Церкві це є можливим, оскільки у Церкві діє Христос. Таїнство означає, що Христос уділяє подружжю благодать і що з Ним, із Його благодаттю, така вірна любов стає можливою, можливим стає подолання всіляких випробувань і труднощів, тому що можливим стає відкинення егоїзму, подолання свого „еґо”.

Тут, може, ми коротенько згадаємо про церковні розлучення. Так інколи кажуть, але насправді у Католицькій Церкві розлучень немає. Якщо шлюб був укладений нормально, правильно, тобто наречені усвідомлювали те, чим є католицький шлюб, і ніхто їх не примушував одружуватися, – то тоді нічого вже змінити не можна. Церковні суди тільки стверджують, після відповідного тривалого розслідування, що якийсь шлюб насправді шлюбом не був, бо виявилося, наприклад, що когось примусили вінчатися, а шлюб має бути добровільним. Батьки не можуть змушувати сина чи доньку до шлюбу. Якби вони це зробили, то мали би тяжкий гріх, а сам шлюб був би недійсним.

Отже, ваші діти, якщо зрілим чином укладуть шлюб, то отримають Божу благодать, любов Христа. І це прекрасно. Ця благодать дуже необхідна для щасливого подружнього життя та вона не діє автоматично. Це означає: не можна вважати, що той, хто взяв шлюб у Церкві – вже має благодать Божу і більше нічого не повинен робити. Це не так. То правда, що, через благодать шлюбу, чоловіка й жінку вже сам Бог поєднав у пару. Він завжди готовий уділяти благодать, свою любов, яка для людей необхідна; але подружжя мають її насправді хотіти і виражати свою волю не тільки словами, але й вчинками.

Наші подальші катехизи для ваших дітей були поясненням, як жити, щоби ця благодать приходила, щоб любов Бога входила у серця і давала сили долати труднощі. Іншими словами, ми багато говорили про те, що це означає – жити нормально, жити по-людськи, згідно з тим, що вони присягатимуть у храмі.

Бо ж коли подружжя хочуть жити нормально, то Бог їм допомагає, оскільки саме таке життя провадить до щастя. Але коли вони вирішують жити ненормально, всупереч Божим заповідям, то тоді благодать Таїнства Подружжя до них не може досягнути. Господь Бог і надалі їх любить і робить все можливе, аби вони відкрилися на Його любов, але Він завжди поважає свободу людини.

Про те, що означає нормально будувати сімейне життя, виховувати дітей, правильно ставитися до батьків, праці, грошей, відпочинку, – тепер ми говорити не будемо; але на одну річ звернемо вашу увагу.

Ми хочемо поговорити про ІНТИМНІ СТОСУНКИ. Передусім ми наполегливо переконували ваших дітей, що найважливіше випробування перед шлюбом – це життя у чистоті. Тому що тілесне з'єднання – святе, прекрасне, і якщо людина не переживає його по-людськи, сьогодні можна би сказати – якщо вона не переживає цього екологічно, то дуже страждає, отримує від цього приємність і навіть насолоду, але, водночас із цим, страждає.

Нормальні, людські, правильні інтимні стосунки чоловіка й жінки повинні завжди бути об'єднані двома моментами. Насамперед – ЛЮБОВ'Ю. Коли ми говоримо про любов, то маємо на думці не почуття, яке з'являється дуже легко, навіть якщо воно дуже інтенсивне, як початкова закоханість. Ми говоримо про любов не меншу, ніж та, яку публічно обіцяють у Церкві: не покину тебе до смерті. Менша любов не дає права на нормальну, людську інтимну статеву близькість. А в подружжі при нагоді інтимної близькості завжди має бути відновлення цієї любові, волі кохати іншого.

Другий момент це ПЛІДНІСТЬ, відкритість на нове життя, на дітей. Сьогодні це непопулярне, говориться радше про контролювання, планування тощо. Але ми маємо відвагу говорити вашим дітям правду, бо це дуже важливо. Вони будуть присягати у Церкві, що приймуть і виховають у вірі потомство, яким Бог їх обдарує. Таким чином вони впровадять і далі будуть впроваджувати Бога у своє життя.

Що краще? – тримати своє життя у власних руках, спиратися тільки на свої плани, чи довірити своє життя і своїх дітей Доброму Богові? Якщо ваші діти у своїх подружжях будуть переживати це інтимне з'єднання так, що це Бог запланував, то благодать Божа проникатиме в їхнє життя і стосунки. Великий шанс, що життя у них буде вдале, що ви будете мати онуків, і що ваші онуки не будуть сиротами при живих батьках і не будуть поранені своїми власними батьками...

Також і від вас залежить, як це буде. Чи ви будете підтримувати своїх дітей у тому, що згідне з Божими правилами життя, з отими людськими, правильними принципами, а чи ви будете підштовхувати їх до непослуху Богові та до життя поза Його любов'ю. Тоді усе буде складним, навіть якщо пануватимуть добробут і здоров'я...

Ще раз, коротко про те, що найважливіше і що ми хотіли переказати вашим дітям, а сьогодні також і вам самим. Найважливішим для їхнього щастя є ЖИТТЯ З БОГОМ, щоденне приймання Божої благодаті, необхідної для щасливого подружнього та сімейного життя, необхідної для ІСТИННОЇ ЛЮБОВІ.

Може, хтось із ваших дітей ще не поставився серйозно до того, про що ми говорили. Може, вони собі слухають і думають: ми одне одного кохаємо, ми з усім упораємося, Бог нам не так уже і потрібний, ми собі влаштуємо життя по-своєму. Буває, що молоді люди думають в такий спосіб. Вони ще не пізнали смаку істинної любові та подружнього життя. А ви вже це знаєте, як знаєте й ціну життя за власним планом і спираючись на власні сили. Тому підтримуйте своїх дітей на шляху Божого життя.

Якби так сталося, що вони матимуть проблеми у подружжі, то нагадайте їм ці катехизи, і про що тут говорилося. Вихід існує, альтернатива завжди є, треба тільки мати середовище, в якому можна дістати допомогу, де вони зможуть мати підтримку для життя з Богом, з Любов'ю.


Стосунки БАТЬКИ-ДІТИ і ДІТИ-БАТЬКИ

Тепер про зв'язок ваш із дітьми та дітей із вами. Ви народилися з любові, й ваші діти – також із любові. Вони народилися, бо ви кохали одне одного і були готові дати життя. Завжди також був Господь Бог, головний Податель життя І єдиний, хто уповні любить кожного з нас. Оскільки ви кохали, то дали народитися вашій дитині; але треба її народити ще раз. При першому народженні було необхідно ПЕРЕРІЗАТИ ПУПОВИНУ, і при другому народженні її також потрібно перерізати, тільки в іншому сенсі, – емоційному.

Коли дитина підростає, батьки повинні це зробити поступово, навчаючи самостійності, а також сприймаючи те, що син чи донька йдуть власним шляхом, що вони не належать батькам, не є їхньою власністю, що вони належать Богові, і то Бог має для кожного з них свій план.

Особливим моментом цього відділення стає укладення сином чи донькою подружнього зв'язку. Становище вашої дитини радикально змінюється. Досі у дитини на першому місці після Бога мали бути батьки, а тепер у коханого синочка на першому місці після Бога має бути дружина, а потім їхні діти, а в коханої донечки на першому місці після Бога має бути чоловік, і з часом – діти.

Чи легко погодитися на таку зміну? Зазвичай нелегко і непросто, зазвичай для батьків це болісне, і ви не дивуйтеся, що також і у вас можуть з'явитися почуття злості, бунту, незадоволення, конкуренції, покинутості, навіть ненависті. Але дуже важливо, щоб ці почуття не перемогли. Дуже важливо, щоб ви дозволили своїй дитині народитися ще раз. І не тільки дозволили, але й допомогли. Як перше народження було болісним, так і це пов'язане зі стражданнями, тому що воно невід'ємне від постійного зречення своїх амбіцій, своєї пихи, свого прагнення контролювати життя близьких.

Тут, може, варто звернути увагу, що той, хто нас ненавидить і кого ми називаємо дияволом, – дуже хитрий і зазвичай використовує наші добрі прагнення. То він нашіптує батькам: ти повинен втрутитися, ти не можеш дозволити, аби той „тип” ламав життя твоєї коханої донечки, аби та „баба” була така недобра до твого коханого синочка, захищай дитину, маєш обов'язок і право її захищати. Чи ж не такі та подібні думки нам підсовує наш ворог, диявол?

А засобом, який він в нас використовує, часто стає наш язик. Плітки, погані слова про іншого, підмовляння сина чи доньки проти їхньої половинки – яке ж це часте і яке страшне! Скільки зла, скільки ж то сліз через це буває?!

Від ваших слів залежить дуже багато. Завжди захищайте не свого сина чи доньку, а їхніх дружину або чоловіка. Намагайтеся виправдовувати, додавайте відваги для несення хреста, буття терпеливим, для прощення... Ви можете дуже сильно їм допомогти.

Допомогою може стати також і те, що ви будете сприймати зятя або невістку як власних дітей. Існує прекрасна традиція, щоб вони зверталися до тестів і свекрів тату, мамо. Вочевидь, ідеться не виключно про слова, ідеться про те, чи ви насправді будете для них як батько і матір. Подумайте, що Бог просто дав вам наступних дітей, це дуже гарно, це знак Його довіри.

Коли ми говорили з вашими дітьми про їх відносини до вас, ми підкреслювали, що вони завжди повинні вас шанувати, як це каже Божа заповідь, – однак не завжди повинні слухати. Вони мають право та обов'язок, і особливо тепер, іти власним шляхом, шукати волю Божу щодо себе та виконувати її.

Чи означає це, що вони не повинні просити поради батьків? Ні, вони повинні. Вислухати батьків – це добре, бо вони мають життєвий досвід і, зазвичай, люблять своїх дітей; але дорослі діти мають право та обов'язок самі вирішувати свої справи. Мудрі батьки це розуміють.

Буває, що батьки заради власних амбіцій примушують свою дорослу дитину робити те, що їм хочеться, або їм здається, що так буде краще. Дитина піддається, але оскільки робить це недобровільно, то в її серці з'являється протест, інколи ненависть, претензії, злість. Можемо навести не один приклад, коли мама так сильно тисне на свого коханого синочка, що він або взагалі не одружується, або після укладення шлюбу полишає свою дружину і повертається жити до мами. Якийсь час йому так буде добре, але поступово прийде пустка, злість на маму, жаль за нереалізованими можливостями, колись мама помре, а він залишиться сам, і вже старуватий для активного будування життя. Скільки ж на світі таких хлопців, емоційно змушених мамами залишатися з ними, постійно незадоволених, які з мамусями сваряться, а водночас до самостійного життя нездатні! Такі мами люблять своїх синів дуже егоїстично, і вкінці сильно через них страждають.


ДОПОМОГА з боку БАТЬКІВ

Як ви маєте допомагати своїм дітям у такий важливий період їхнього життя? Насамперед, МОЛИТВОЮ. Моліться за них і моліться за себе, про мудрість, щоб ви знали, як допомагати дітям, що їм сказати, як порадити. Бо вони потребують допомоги, але зазвичай не бажають слухати ніяких порад. Інколи дорослі діти вважають, що вони вже все знають. Моліться, щоб ви вміли сказати їм те, що треба. Не моралізуйте.

Якщо ми можемо вам щось порадити у цьому питанні, то скажемо так: ДІЛІТЬСЯ СВОЇМ ДОСВІДОМ, не бійтеся показати свої помилки. Вони вас зрозуміють, вони вас люблять і дуже потребують такої щирої розмови. Їхнє майбутнє значною мірою залежить від ваших правильних взаємних стосунків.

Діти дуже часто мають проблеми зі своїми батьками. Носять у своїх серцях претензії, засудження, рани; інколи вони соромляться своїх батьків. Усе це буде сильно впливати на їхнє життя. Ми вас дуже просимо молитися до Святого Духа, аби Він допоміг вам побачити ваші помилки та гріхи стосовно дітей, щоб ви могли з ними розмовляти щиро і навіть просити у них вибачення. Це буде щось прекрасне, ось побачите.


Замовляйте за них СВЯТІ МЕСИ

Моліться також за те, щоб ви зуміли їх народити ще раз. Великою допомогою стане віддання дитини Богові. Віддати і довірити їх Матері Божій. Не бійтеся це зробити у глибині ваших сердець. Можете поїхати до якогось санктуарію і там це зробити, хоча місце не є найважливішим, бо найважливішим залишається ваше серце.

Особливо важко це зробити тим батькам, хто ростив своїх дітей у розбитому шлюбі, хто жив усі ці роки сам, для кого дитина стала в певному сенсі „замінником” своєї половинки (чоловіка/жінки), хто вбачав у дитині весь сенс свого існування і трудів. Саме для цього, зокрема, подружжя має бути повним, і саме через це Церква так сильно наголошує, що важливо не вигодувати дитину (це може зробити і самотня людина), а жити за Божим планом, у повній сім'ї, у повному подружжі. Діти, рано чи пізно, повинні почати жити своїм життям, а мати залишається зі своїм чоловіком, батько – зі своєю дружиною. Інакше це дуже важко, боляче і страшно. І стає дверима для спокуси.

Тому, особливо ті, хто виховав своїх дітей самостійно, звертаємося до вас: приготуйтеся відпустити свою дитину, приготуйтеся жити без неї, хоча це може боліти. Ви мусите погодитися з самостійним життям вашої дитини, якщо не хочете їй нашкодити.

Повернемось до порівняння першого і другого народження: коли дитина в лоні матері досягає відповідного віку, вона мусить народитися, інакше помре, навіть якщо мама її дуже любить і якщо у материнському лоні їй було добре і вона правильно розвивалася всі дев'ять місяців.

Подібно відбувається із ДРУГИМ НАРОДЖЕННЯМ, коли вам потрібно віддати вашу дитину для когось іншого: чоловікові чи жінці. Тепер ваша доросла дитина повинна навчитися існувати відокремлено від вас, а ви будете вчитися жити відокремлено від неї, щоб вам не загинути, щоб не сталося чогось поганого, щоб не зруйнувати її кохання, не зіпсувати її сім'ю. Ви повинні чітко це усвідомити. Надавати допомогу – так, служити порадою – так, бути завжди готовими прийняти їх у гості, поспілкуватися, посидіти з онуками – так, але в жодному разі не створювати тиску в стилі як же я без тебе проживу.

Із відпусканням дітей у самостійне життя пов'язане також їх БЛАГОСЛОВЕННЯ. Благословляйте своїх дітей. Ми дамо вам картки з текстом такого благословення і поясненням, як це можна зробити.

 

Зрозуміло, що для розвитку і щасливого подружнього життя дуже корисно, а інколи просто необхідно, щоб молода сім'я жила ОКРЕМО, самостійно. Якщо це можливо, допоможіть дітям у цій справі. Допомагайте їм фінансово, але нехай вони завжди пам'ятають, що й вони зобов'язані піклуватися про своїх батьків. У цьому питанні ви мусите виховувати їх до кінця своїх днів. Любіть своїх дітей, допомагайте їм, але шануйте себе.

 

Завжди делікатним питанням залишається шлюб і весілля: де, за чиї гроші, скільки гостей... Інколи трапляються навіть великі сварки між сім'ями через влаштування весіль. Будьте добрі, будьте розумні. Звичаї і традиції вашої родини – цінні, але завжди може бути щось нове. Інколи варто поступитися, піти на компроміс, аби були спокій і згода. Це і є справжня любов.

Ми поговоримо з вашими дітьми про те, як можна по-християнському переживати весілля. Вшануйте їхні рішення та вибір. Пам'ятайте, що, беручи шлюб, ваші діти запрошують Ісуса Христа у своє життя, а отже, також на весільний бенкет. Він буде там разом з Богородицею так, як на весіллі у Канні Галілейській. Ця свідомість присутності Христа нехай додає вам відваги і мудрості в добрій організації цього родинного християнського свята.

 

Коли з'являться ОНУКИ, то з вашого боку, ймовірно, буде потреба допомоги. Не забагато, а наскільки вас проситимуть, і щоб ви не почувалися використаними. Онуки будуть дітьми ваших дітей, а не вашими власними. Іноді потрібно допомогти молодим батькам зрозуміти, що виховання дітей, це є їх перший обов'язок і завдання, а не бабусь чи дідусів.


СЛУХАННЯ та ДІАЛОГ із батьками

Тепер ми хочемо послухати вас. Для нас це також важливо. Може, ви захочете про щось запитати; може, щось потрібно пояснити детальніше.

Почнемо з наших запитань. Перше: Що би ви хотіли переказати своїм дітям через нас? І друге: З перспективи часу, що ви вважаєте найважливішим у приготуванні до шлюбу та подружнього життя? Що вам самим найбільше допомогло у подружньому житті, що вам найбільше зашкодило з того, що було до шлюбу? (у вашій родині, в особистому житті, у переживанні заручин).

Те, що скажуть батьки, можна записати і використати в наступних катехизах.



Р. Змітрович (ред.), Дошлюбні зустрічі – катехизи. Божа благодать необхідна для щасливого подружжя, Свічадо, Львів 2015, с. 189-196.



На початок

  Роздрукувати

Папа Бенедикт XVI до НАРЕЧЕНИХНавіщо готуватися до шлюбу і про що йдеться в цьому приготуванні?Краса, добро і щастя подружнього і сімейного життяВідповідальна прокреаціяЗло і страждання у подружньому та сімейному життіКонтрацепціяВідмінність між природним регулюванням плідності та контрацепцієюПро запліднення in vitroЕтика відповідальної прокреації і структура подружнього актуЧому в подружньому житті стільки страждання?Який вихід із трагічного становища людини?Як благодать, любов Христа, перемога над гріхом та егоїзмом приходять у життя подружжя?Як розпізнати призначену для мене „половинку” – ЗАРУЧИНИПізнання і прийняття себеЖінка й чоловік: відмінності як дар і завданняПодружнє життя у згоді з природою людиниСпілкування і діалогТіла подружжя – сакраментальний знак приходу БогаСімейне життя – ВИХОВАННЯ дітейЩо необхідне для християнської сім'ї?Світ, в якому ми живемоЗустріч і катехиза для батьків нареченихЯк добре приготувати і пережити шлюб і весілляЯк організувати християнське весілляМОЛИТВИ НАРЕЧЕНИХМОЛИТВИ БАТЬКІВ ЗА ЗАРУЧЕНИХ ДІТЕЙБАТЬКІВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ