Мислення «про дитину чоловіка» було наслідком перенесення  спостережень у світі рослин на життя людини. Шляхом дедукції виникло переконання, що розвиток людини здійснюється, як у світі природи, що це – процес проростання насіння, вкинутого в ґрунт. У сімені (спермі) укритий весь потенціал людини, а лоно жінки функціонує, як земля, яка дає необхідну поживу. Завдання чоловіка – ввести насіння глибоко в землю – в лоно жінки, щоб сім’я поволі проростало. У такій концепції чоловік є тим, хто дає життя, а жінка – лише тим, хто виношує і народжує дитя чоловіка. З таким мисленням можна зіткнутися ще в Африці. Воно дозволяє утримувати полігамію, оскільки всі жінки розуміють, що у них немає своїх дітей, це діти одного мужчини – їхнього чоловіка. Наслідків такого мислення багато. Апеляція до такого розуміння формує думку про те, що причини неплідності завжди стосуються жінки. Коли земля неврожайна, її покидають і обробляють іншу. На базі цих знань статевий акт відбувається «під диктатом» чоловіка. Добрий статевий акт триває стільки, скільки потрібно чоловікові, щоб закинути насіння. Відповідальність чоловіка була настільки великою, що викид сімені поза піхву жінки вважався абортом.

Перший етап розвитку науки

Таке розуміння ролі чоловіка і жінки в передаванні життя остаточно було піддано сумніву лише в 1827 році, коли було відкрито жіночу яйцеклітину, і стали відомі її властивості. Як наслідок цього відкриття, було визнано рівноправну роль чоловіка і жінки в зачатті дитини. Поступово разом з розвитком науки в історію відходили переконання, що утримувались протягом віків. Унаслідок нової свідомості лише у XX столітті завдання чоловіка і жінки в передаванні життя виразно зрівнялися. Роль жінки була належно оцінена, а при нагоді чоловіча сперма перестала сприйматися  особливим чином (як рівноцінна людському життю, уособлена, свята). Нова свідомість щодо прокреації дала імпульс до рівноправності жінки в щоденному житті. Жінка за своєю сутністю (і Божою волею) не є істотою бездіяльною, пасивною, на відміну від активного чоловіка, вона повинна бути такою само активною щодо рішення про зачаття дитини, щодо часу сексуального пожиття, значення в сім’ї і сфері суспільного життя.

Утім, новий погляд на сексуальність жінки, на її рівноправну з чоловіком роль в передаванні людського життя не розкрив повної правди про функціонування жіночого організму. Коли було зрозуміло, що жінка рівноправна з чоловіком у справі передавання життя, було поспішно стверджено, що, якщо жінка теж плідна (як і чоловік), то так само, як і він, вона є плідною постійно – без жодної перерви здатна  народжувати потомство. Плідності жінки були приписані чоловічі якості. Хибний погляд, що жінка так само плідна, як чоловік (тобто постійно) впливав на культуру: з’явився рух жінок, які бажали уподібнитися до чоловіків.

Цей погляд мав вплив і на підхід до сексуального пожиття. Бачення постійно плідних чоловіка і жінки ввело багато неспокою в сексуальні відносини. Якщо так само плідні люди хочуть бути сексуально активними, то, безумовно, вони повинні погодитися на велику кількість дітей (народження до меж біологічних можливостей). Альтернативою є лише цілковита відмова від сексуального пожиття, або ж контрацепція – найчастіше неповний (перерваний) акт, презерватив чи гормональна контрацепція – старі і нові методи, спрямовані на те, щоб упоратися з плідністю чоловіка і жінки, що помилково вважалася постійною. Цей спосіб мислення, а також пов’язані з ним дилеми і способи вирішення дуже важливого конфлікту, своїми коренями сягає XIX століття, коли фізіологія жінки не була ще добре вивченою.

Другий етап розвитку науки

Лише починаючи з другої половини XX ст. було краще вивчено функціонування жіночого організму. Перші наукові дослідження, які доводять, що жінка плідна періодично, були здійснені в 30-х роках XX ст. (Огіно, Клаус). Відкриття циклічності жіночої плідності не залишається без впливу на формування нового, найсучаснішого бачення сексуального пожиття.

Освічена жінка вже має свідомість того, що її жіночий організм не схожий на чоловічий і не повинен сприймати ані чоловічої концепції сексуального пожиття, ані чоловічої концепції плідності. У дійсно сучасних жінок з’явилася здорова феміністична свідомість пошани до своєї жіночості, а відтак, своєї сексуальності і плідності. Ця свідомість дала імпульс до розвитку нового погляду на відносини між чоловіком і жінкою. Взаємини почали ґрунтуватися на взаємній повазі і партнерстві, де обидві сторони, вразливі на свої психосексуальні потреби, намагаються допомагати одне одному без потреби відречення від своєї природи, своєї чоловічості чи жіночості. Варто звернути увагу на те, що розвиток науки призвів до того, що партнерство чоловіка і жінки, засноване на безумовному сприйнятті жіночої плідності, означає узалежнення сексуальних потреб чоловіка від готовності жінки до зачаття дитини. Це дуже велика, навіть революційна переміна ментальності, яку й досі не хочуть сприйняти численні прихильники суспільного ладу XIX століття.

Низький рівень сексуальної освіченості більшості людей є причиною того, що вони практично не вміють використати знань про плідність чоловіка і жінки. Лише вузька еліта розуміє значення епохальних наукових відкриттів і вміє використати їх для своєї користі. На основі сучасних знань про плідність опрацьовано практичні методи спостереження, які уможливлюють визначення плідних і неплідних днів подружньої пари. У другій половині XX ст. виникло кілька незалежних  науково-дослідних інститутів (між іншими – Birmingham Maternity Hospital), які на основі найсучасніших медичних відкриттів опрацювали наукові методи (описані методологічно і перевірені емпірично), що дають змогу розпізнавати окремі фази циклу плідності подружньої пари. Лише таке глибоке пізнання людської природи дало реальну можливість практикувати нормальне сексуальне пожиття в ситуації, коли вже не планується наступної дитини. Інтелектуально відкриті люди завжди з радістю реагують на таку можливість. Вони хочуть використати можливість нормального сексуального пожиття, позбавленого страху зачаття дитини.

Лише коли відомо, як на практиці використати осягнення сучасної науки, стає видно, що віра в потребу застосування контрацепції є вигідним забобоном, який шукає інтелектуальної підтримки збоку вже давно неактуальних знань. Доки вважалося, що чоловік і жінка є однаково плідні, було справою домовленості, хто заблокує свою плідність, щоб уникнути зачаття дитини. Проте, коли було усвідомлено, що подружня пара є неплідною в I і III фазах циклу, виникли сумніви щодо потреби такої домовленості. Виникло питання, навіщо жінка повинна штучно викликати неприродній для неї стан неплідності, якщо сама її природа позбавляє її плідності на певний проміжок часу? Навіщо жінка повинна протягом багатьох років  штучно підтримувати цей хворобливий стан, коли вже відомо, що вона плідна всього кільканадцять годин в циклі?

Еліта, яка володіє актуальними знаннями на тему розпізнання плідності подружньої пари, на сьогодні є не тільки найкраще освіченою в цій сфері, але, крім цього, – авангардом прогресу, випереджаючи на кілька десятків років загальну свідомість. Ці люди належать до вищої ліги світу. Лише вони володіють інструментами, які уможливлюють створення дійсно партнерських взаємин між чоловіком і жінкою, взаємин, які опираються на взаємній повазі своїх чоловічості і жіночості. Є вони й авангардом як у виникненні здорової феміністичної свідомості – великої пошани до жінки, її тіла і сексуальності, так і у відкриванні покликання чоловіка бути відповідальним чоловіком і батьком, який умів би панувати над своєю сексуальністю. Підтверджують це дослідження, що вказують, наскільки такий стиль життя зменшує кількість розлучень.

о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap