Ukraine English Russia Poland

СЕКС, ЯКОГО НЕ ЗНАЄТЕ

Шлях дозрівання подружжя до життя згідного з циклом жінки


У кожній сфері життя людина поступово розвивається і дозріває. Поступово ми вчимося ходити, писати, читати… Ця правда є настільки очевидною, що не вимагає додаткових пояснень. Однак ми часто забуваємо, що вона стосується і нашого духовного та морального життя. Людина не одразу стає святою, а в сексуальній сфері – чистою. Чоловік і жінка не одразу, а поступово дозрівають до того, щоб їхній подружній акт став знаком любові Бога до людини, єдності, єднання сердець і тіл.

Багато подружніх пар, які живуть сексуально згідно з природним циклом жінки, мають досвід, що такий стиль життя сприяє зміцненню їхньої взаємної єдності. Можливість використовувати будь-яку контрацепцію є для них настільки далекою, що вони взагалі не беруть її до уваги, без огляду на тривалість перерв у сексуальному пожитті. На протилежному полюсі знаходяться подружжя, які не сприймають жодних обмежень, навіть тих, що випливають з їхньої тілесності. Вони регулярно використовують сучасні методи контрацепції. Ці пари не переймаються вченням Церкви, не намагаються навіть зрозуміти її позиції. Людські вибори не вписуються в ці прості чорно-білі схеми. Між двома такими поставами існує ще сіра середина, заповнена подружжями, які хочуть бути вірними вченню Церкви, але не вміють виконати її вимог. Особливо важко таким парам тоді, коли в їхньому житті з’являються важкі і виняткові ситуації, що перешкоджають регулярному пожиттю, коли використання методів натурального планування родини (НПР) утруднене, або здається неможливим. Такі подружжя не завжди вміють пройти це випробування.


Важкі ситуації

У житті подружжя, не зважаючи на світогляд чоловіка і жінки, трапляються ситуації, які вимагають довшого утримання від сексуального пожиття, наприклад, реконвалесценція після перенесеної операції чи загроза переривання вагітності. У таких випадках обоє з подружжя усвідомлюють те, що любов вимагає від них пожертви власного добра на користь добра коханої людини чи добра ненародженої дитини.

Труднощі в сексуальному житті з’являються у подружніх пар, які переживають кризи, спричинені безробіттям. Коли чоловік не витримує натиску внутрішніх напружень і тиску обставин, то моральні норми здаються йому байдужими.

Усе частіше з’являються ситуації, коли одружені протягом тривалого часу не бачаться у зв’язку з тим, що чоловік працює на віддалі. У момент зустрічі обоє не можуть втриматися від пожиття і сягають до контрацептивного засобу.

Іноді хвороба чоловіка або дружини (наприклад, гепатит типу С), навіть якщо ризик зараження статевим шляхом мінімальний, викликає такий сильний страх, що подружжя, поки змиряться з хворобою, вирішують для безпеки, про всяк випадок, скористатися презервативом.

Бувають ще важчі ситуації. У деяких подружніх пар страх перед ще однією вагітністю настільки сильний, що вони майже цілком відмовляються від сексуального пожиття: «Зараз, після п’ятої дитини, страх перед вагітністю в нас такий великий, що ми боїмося пожиття навіть у фазі неплідності. Тільки усвідомлення того, що ми не повинні мати більше дітей, тримає нас „в шорах”, хоч прагнення пожиття повністю домінує в наших думках». Під впливом страху чоловік і жінка приймають рішення звернутися до додаткових забезпечень, навіть тоді, коли знаходяться у фазі неплідності.

Пошуки таких розв’язань можуть з’явитися, наприклад, і в період лактації. Жінка, яка годує груддю, не вміє прочитати даних графіку з приводу невиразних, нечітких, якостей слизу або почувається дезорієнтованою його короткочасною появою і подальшим зникненням. Вона починає боятися, що черговий раз проґавить його появу. Християнському подружжю, яке не набуло гарного вміння інтерпретувати прояви, а тому не може використати можливість пожиття в цій фазі, залишається тільки одна можливість – взагалі не мати зносин протягом багатьох місяців, рік і більше. Жінка, яка інтенсивно займається дитиною, здатна так довго утримуватися від пожиття, але для чоловіка цей період найчастіше є значним випробуванням, і це він ініціює сексуальне пожиття.

Часто трапляється, що жінки, які використовують натуральні методи, припускаються якоїсь помилки, наприклад, неправильно прочитали графік, не взяли до уваги важливих даних і внаслідок цього, або через незнання, зачалася дитина. Для одних жінок такі «помилки» будуть уроком на майбутнє, щоб ретельніше спостерігати за функціонуванням свого організму; інші, натомість, особливо ті, які мають вже кількох дітей, або завагітніли ще під час годування груддю попередньої дитини, можуть зневіритись у натуральних методах і не захочуть їх більше застосовувати. Такі ситуації спричиняють те, що подружжя у цей момент нездатне одразу переламати психічних блокад. Їм потрібен час, а часто й допомога, щоб вони зуміли подивитися на свою ситуацію іншими очима. Однак, поки все ж таки дійде до переоцінки життя, надання подіям нової інтерпретації триває в бунті, смутку, депресії.

У спільноті Церкви вирішення важких проблем повинно відбуватися з великою серйозністю щодо ваги людської сексуальності, але завжди у свободі й відповідальності подружжя перед Богом та одне за одного. Проблем такої ваги не можна уникати і замовчувати лише тому, що вони дуже непрості морально. Тим більше, що можна показати кілька напрямків їх вирішення, що дасть подружжю почуття розуміння з боку Церкви і милосердя з боку Бога, надію на вирішення труднощів та шанс морального впорядкування сексуальної сфери. Коли, після деякого часу, чоловік і жінка вийдуть з кризи, вони побачать, що життя згідне з вченням Церкви не суперечить істинному добру подружжя.


Моральні дилеми

Подружжя по-різному намагаються розв’язувати ситуації, в яких страх перед зачаттям дитини не дозволяє їм упродовж тривалого часу вдаватися до сексуального пожиття. Найбільш зрілі подружні пари стараються виявляти одне одному любов багатьма іншими способами, зміцнюючи свою подружню єдність. Проте інші до крайнощів ригористично дисциплінують свої взаємні контакти і тим самим позбавляють подружні взаємини тепла та інтимності чи вдаються до способів сексуального заспокоєння, які заміщують статевий акт, або, час від часу, до контрацептивів.

Є й такі подружжя, які почуваються у безвихідній ситуації. Вони мають чітку свідомість гріха, який постійно повторюється, але водночас контрацепція здається їм єдиним вирішенням проблем. Такі подружжя часто цілком відходять від життя таїнствами, «охолоджуючи» свої відносини з Богом та Церквою. Ще інші, будучи переконаними у неможливості дотримання вчення Церкви, вирішують цілковито його відкинути і починають регулярно застосовувати контрацепцію. Навіть якщо багато з цих подружніх пар виразно не договорюють, чим для них є рішення погодитися на гріх або навіть цілковито відмовитись від дотримання в сумлінні християнської моралі, то все ж таки в них зроджується переконання, що або вони не гідні бути в Церкві, або ж вчення Церкви в багатьох випадках неможливо виконати, або, імовірно, таке вчення просто помилкове. Чим більші труднощі переживає подружжя, чим більше в їхньому житті розпачу від такої ситуації, тим драматичнішим стає дисонанс між їх особистими проблемами й однозначною доктриною Церкви. Моральний конфлікт має вплив на подружній зв’язок, сумління конкретних чоловіків та жінок, їхнє відношення до Бога і вчення Церкви. Коли ж цей конфлікт наросте, християнська сексуальна етика стає для них нездійсненною теорією, неможливим для реалізації етичним ідеалом, нелюдською вимогою, яка змушує вибирати між двома небажаними альтернативами: народженням дітей аж до меж біологічних можливостей організму, або ж довготривалою сексуальною абстиненцією через страх перед зачаттям.

Подружжя, бачачи, що не вміють дати собі раду в сексуальній сфері, повинні замислитися: що в такій ситуації їм робити, аби вирішити свої проблеми? Неможливість перебороти свій страх, який  врешті-решт дестабілізує сексуальне життя й змушує використовувати контрацепцію, вказує на необхідність пошуку допомоги. Якщо чоловік і жінка прагнуть жити згідно з волею Божою, то зрештою вони знайдуть таке вирішення, яке дозволить нормалізувати їхнє сексуальне життя і розв’яже болючий конфлікт. Коли довший період треба утриматись від пожиття, Бог дасть їм сили, щоб нести хрест і справді потішить їх, наприклад, відсутність пожиття винагородить великою духовною та психічною прив’язаністю, вчинить, що важкий час розлуки сильно зблизить їх між собою. Бог нікого не дозволяє досвідчувати понад його можливості. Він може не тільки надати сенс браку сексуальних зносин, а й, передусім, явно зацікавлений у відродженні щастя сексуального пожиття.


Динамічне бачення розвитку людини

Чоловік і дружина не одразу стають святими, хоча всі покликані до святості, «а це покликання реалізується у міру того, як людська особа, оживлена спокійною довірою Божій благодаті і власним бажанням, зможе відповісти на Божу заповідь»[1]. Існує процес дозрівання подружнього покликання, який тривалий у часі і якого не можна штучно прискорити. Одружені, які свідомо беруть участь в процесі духовного зростання, поступово, в трудах та посеред падінь, вчаться інтегрувати інстинктивні порухи тіла з вищою почуттєвістю і духовністю. Святий Дух терпеливо формує новий стиль життя і поступово чинить їх здатними до життя все ближчого Євангелію. Бажання рішуче покінчити з гріхом і труд опанування сили інстинктів не означають, що сексуальні гріхи внаслідок такого наступу відразу відійдуть. Одружені можуть їм підлягати ще протягом багатьох років. Дуже часто в хвилини криз, відчаю, сумнівів, важкі для опанування сексуальні напруження ще більше посилюються.

Апостольська адгортація про завдання християнської родини Familaris consortio звертає увагу на те, що «людина (…) покликана до свідомого виконання мудрого і сповненого любові задуму Бога; є історичною істотою, яка формується день у день, приймаючи різні і добровільні рішення, тому пізнає, любить і чинить моральне добро відповідно до етапів свого розвитку. Чоловік і дружина також у сфері свого морального життя покликані до постійного поступу, проваджені щирим і чистим прагненням все кращого пізнання цінностей, які Боже право береже і розвиває, та простою і благородною волею керуватись ним в конкретних рішеннях»[2].

У цитованому вислові папи істотним є твердження, що людина – це історична істота. Як така, вона не одразу доходить до духовної та моральної зрілості. Це відбувається поступово,  протягом певного часу, в історії. Одну моральну свідомість матиме неофіт, і зовсім іншу – зрілий християнин, який дбає про своє духовне життя. Разом з духовним ростом християнин краще пізнає добро, все більше його любить і більш охоче чинить. Те, що раніше здавалося йому немудрим, непосильним, неприємним або неможливим, тепер здається мудрим, легким і охоче здійснюваним. Подібно, коли перебуває на нижчому етапі, не має такого виразного розпізнання добра, менше любить Бога і для нього не таким важливим є виконання Господніх заповідей.

Знання про те, що людина «пізнає, любить і чинить моральне добро відповідно до етапів свого розвитку»[3] береже нас від того, щоб очікувати від кожного такого ж усвідомлення добра і здатності його робити. Різниця етапів розвитку окремих людей впливає на моральну оцінку їхніх учинків. Можна сказати, що чим менш духовно зрілою є людина, чим важча її ситуація, чим більший страх її огортає, тим меншим є усвідомлення або добровільність вчинку і меншою відповідальність грішника. Чим більшої жертви вимагає тривання в доброму, тим більше така постава є ознакою святості, але водночас неможливість відповіді на таке важке покликання зустрічає більше милосердя Бога і розуміння Церкви.


Напрямок педагогічних зусиль Церкви

Завдання священика і християнських подружніх пар, задіяних у душпастирстві родин – товаришувати і допомагати одруженим на шляху реалізації їхнього покликання. Це служіння стосується й підтримки у вирішенні проблем сексуального пожиття. Інколи допомога вимагає співпраці священика з психологом, звернення за медичною порадою, консультації з інструкторами Натурального Планування Сім’ї (НПС). Усе частіше таким чином можна допомогти лише тоді, коли подружжя опиниться в середовищі живої віри, коли у спільнотах поглибленого релігійного життя вони будуть систематично і протягом тривалого часу формувати себе до життя християнською вірою. Це вимагає від Церкви нової душпастирської стратегії, а відтак і глибокої реформи багатьох церковних інституцій, які, на жаль, зараз уже малоефективні у веденні людей до зустрічі з живим Богом та у вирішенні їхніх життєвих проблем. Варто замислитися над такою необхідністю цілісного, а отже найретельнішого підходу до людських проблем, оскільки «це справа педагогіки Церкви: щоб одружені насамперед чітко визнали вчення, вміщене в енцикліці Humanae vitae, нормативним для їхнього сексуального життя і щиро намагались створити умови, необхідні для дотримання цих принципів»[4].

Цей уривок показує напрямок педагогічних зусиль Церкви і є ключовим для наших роздумів. У ньому зазначені два істотні моменти навернення чоловіка і дружини. Перший з них – чітке визнання цінності життя, згідного з природнім ритмом плідності жінки і, тим самим, визнання морального зла контрацепції. Підведення подружжя до цього вибору пов’язане з визнанням ними Церкви як свого морального авторитету. Видимим наслідком такої зміни, яка б свідчила про позитивне відношення до моральної норми, є початок навчання розпізнавати ознаки плідності, очікувати фазу неплідності з утриманням від пожиття,  поглиблення відомостей про методи НПС, і т.д. Разом з прийняттям такої позиції розпочинається другий етап навернення, в якому вже немає конфлікту між поглядами подружньої пари і вченням Церкви, але з’являється нове протиріччя – між невмінням дотримуватися дисципліни, якої вимагають натуральні методи, і прагненням бути вірними вченню Христа. Такі напруження можуть з’явитися на початку цього шляху або потім, внаслідок наростаючих труднощів (наприклад, кризи подружньої єдності чи появи наступної дитини). Чоловік і дружина, які переживають ці напруження, часто мають докори сумління з приводу невміння жити згідно з вченням Церкви. Вони щиро розмовляють про свої проблеми, вирішення яких є для них дійсно дуже важливим. Хрест, який з’явився в їхньому житті викликає в них смуток, біль, плач. Вони прагнуть жити з Богом і водночас радіти своєю близькістю. Не можна їх прирівнювати до тих подружніх пар, які вважаються християнами, але ніколи не хотіли і не мали наміру жити згідно з вказівками Церкви, і котрим сумління взагалі не закидає жодного зла з приводу таких суперечностей. Християнська подружня пара, яка не вміє впоратися з життям в чистоті, теж іноді сумнівається в добрі обраної дороги, і навіть бунтує проти Бога. Однак такі екзистенціальні напруження мають цілком інше джерело і навіть потрібні на шляху навернення. Вони призводять до того, що людина стає більш покірною, свідомою своєї слабкості, але при цьому й мудро примиреною зі своїм життям, відкритою на Таємницю.

Цитований вище текст Familiaris consortio може допомогти розв’язати моральні дилеми в особливо важких ситуаціях, коли не можна швидко знайти жодного геніального вирішення, коли потрібен час, щоб людина переглянула своє життя та опанувала труднощі, які її пригноблюють. У цьому тексті не сказано, що якщо визнати та прийняти моральні принципи щодо сексуального життя, треба вміти негайно втілити їх в життя, але зазначено, що необхідно «щиро намагатись створювати умови, необхідні для дотримання цих принципів». Це якраз буття історичною особою, яка реалізує своє життя в конкретному часі, зумовлює, що людина не завжди здатна відразу втілювати в своє життя всі моральні норми. Коли людина все ж таки впровадила їх в життя і протягом певного часу дотримувалась, можуть з’явитись ситуації, які потривожать осягнутий моральний лад, а його відновлення вимагатиме терпеливого вирішення незнаних до цього проблем. Одне лише моралізування, заохочення до зміни сексуальної поведінки, ставлення суворих вимог часто натрапляють на неможливість їх реалізації. Гарна обізнаність із принципами Церкви і щире бажання дотримуватися Божих заповідей автоматично не вирішує існуючих сексуальних проблем, не призводить до зміцнення людської волі і здатності опановувати сексуальність.

 

(Далі буде...)

 

о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap


[1] Йоан Павло ІІ, Апостольська адгортація Familiaris consortio. Про завдання християнської сім’ї в сучасному, 34.

[2] Там само.

[3] Там само.

[4] Там само.



На початок

  Роздрукувати

Про що говорить католицька подружня етика?Християнська мораль: список заборон чи навчання жити в Дусі? (футбольна метафора)Позірний ригоризм католицької сексуальної етикиЩо заборонено?Шлях дозрівання подружжя до життя згідного з циклом жінкиМоральна оцінка людського вчинкуМоральна оцінка контрацепціїА що Церкві до того?Надмірне почуття провиниЧому мені не можна приступати до таїнств?Цивільний шлюбЦерковний шлюб з невіруючою людиною