– Чи всі ті, які обожнюватимуть мене будуть подібні до Евкрит, з яким я спала вчора? – запитує Корінна свою матір.

– Не всі. Деякі гарніші, інші вже  зрілі   чоловіки. Є, звичайно, й інші – бридкі.

– І я повинна спати з ними?

– Звісно, бо вони більше платять. Гарні пропонують тільки своє тіло. Завжди принось  більше грошей, ніж ти хочеш, щоб всі жінки казали: „Корінна купається в золоті і робить свою матір щасливою”»[1].

Характерною рисою язичницької проституції було надання їй релігійного, сакрального виміру. На Кіпрі куртизанками богині Афродіти були дівчата з найкращих домів. Присвячення себе такому заняттю у святині було для них формою особливої шляхетності. Приймаючи численних паломників, які щодня відвідували святиню, вони дякували богині за дар вроди[2]. Як суспільна еліта, вони були добре освіченими, вишуканими, гарно одягненими, доглянутими й чистими. Вони вміли поводитись у будь-якій ситуації, гарно співали і грали на багатьох інструментах. Такі жінки вчилися вживати протизаплідні засоби, знали способи переривання вагітності. Незважаючи на використання протизаплідних засобів, такі жінки часто мали декількох дітей, яких полишали на вулиці, або відразу після того, як діти дорослішали, готували до продовження професії матері[3].

Святині богині Афродіти чи Іштар за будовою були схожі на монастирі. Святиня в Олександрії налічувала 1400 кімнат, в яких жили жінки з різних країв світу[4]. Однак, помилковим буде надання повіям того часу ролі, яку вони виконують сьогодні. У Греції їх називали святими, у Вавилоні – чистими і божественними. Сексуальне єднання з ними дозволяло чоловікам отримати безпосередній, відчутний контакт з божественним. Тобто такі жінки мали загальне визнання, а поява в їхньому товаристві ушляхетнювала чоловіка[5]. У Коринфі налічувалось понад 1000 проституток. Це завдяки ним місто було заселеним і вважалося багатим. Місцева святиня, щоб задовольнити попит клієнтів, скуповувала рабів жіночої статі для потреб проституції. Ксенофонт з Коринфу, переможець Олімпіади в 464 році до н.е., пожертвував святині Афродіти 50 повій, щоб таким чином (що вважалося надзвичайно шляхетним) віддячити богині за свій успіх[6]. У Стародавньому Римі і в культурі Єгипту існував звичай дефлорації дівчини язичницькими жерцями до того, як вона розпочне статеве життя зі своїм чоловіком. Гості, які прибували до Фінікії і на Кіпр, на знак пошани отримували на ніч жінку. Винятково почесним прибульцям господар віддавав свою доньку[7]. (Див. Сексуальная жизнь древних – Греция и Рим).

У грецьких містах цілі квартали були зарезервовані для повій. В Афінах проституцію практикували як чоловіки, так і жінки. Вона вважалася професією, а її виконання було пов’язане з оплатою визначених податків. Крім того, вищою формою статевих контактів вважався гомосексуалізм. В еліті влади, науки та культури він був надзвичайно поширеним. Велику популярність мали підлітки (юнаки). Педерастія була загальноприйнятою, її навіть вважали надзвичайно корисним, з точки зору бачення тогочасної педагогіки, методом виховання молоді. Сформувалися навіть найбільш розвинуті форми педерастії, зарезервовані для хлопців зі знатних домів. Збуджував хлопців вчитель – чоловік старший за віком, який мав бути не тільки сексуальним партнером, а також приятелем і провідником[8]. Педагог мав розвивати в учнів чуттєвість, вразливість на красу, чесноту мужності і патріотизм[9]. Особливої сексуальної розкоші надавали євнухи. Як в Греції, так і в Римі існувало багато потреб на сексуальні послуги такого роду.

У Римі повії не користувались повагою. Ця професія вважалася винятково комерційною. Присутність повій на вулицях була настільки поширена, що формувала повсякденний, немов родинний, вигляд міста[10]. У цій культурі чоловічий сексуальний потяг мав цілковиту свободу та експресію. Цицерон писав: «Якби знайшовся хтось, хто б рішуче хотів заборонити юнакам любов з куртизанками, він був би вкрай суворим. Я особисто не міг би йому спротивитись. Однак, він би ввійшов в конфлікт з сьогоднішнім уявленням про те, що дозволене, а також зі звичаями наших предків, які вважали це допустимим. Адже в яку епоху чоловіки не були призвичаєні до такої поведінки? Коли така поведінка була засуджувана? Коли була заборонена?»[11]. Поряд з тим, що до сексуальних витівок чоловіків проявлялося багато поблажливості, то до одружених жінок застосовувалися суворі норми осуду. Подружня невірність чоловіка була визнана і загальноприйнята і навіть виправдана, натомість зрада його дружини каралася смертю. В багатьох культурах чоловікам дозволялося мати багато жінок, в той час, як жінкам не дозволяли отримувати сексуальну насолоду – їм видаляли клітор.

бр. д-р Ксаверій КНОТЦ OFMCap

---

[1] V. Vanoyeke, La Prostitution en Grèce et a Rome, Paris 1990, c. 38.

[2] Пор. P. Camby, L’érotisme et le sacré, Paris 1989, с. 21-22.

[3] Пор. V. Vanoyeke, La Prostitution en Grèce et a Rome, цит. вид., с. 37-38.

[4] Пор. P. Camby, L’érotisme et le sacré, цит. вид., с. 27-33.

[5] Пор. там само, с. 103n.

[6] Пор. V. Vanoyeke, La Prostitution en Grèce et a Rome, цит. вид., с. 29.

[7] Пор. P. Camby, L’érotisme et le sacré, цит. вид., с 24-26.

[8] Пор. V. Vanoyeke, La Prostitution en Grèce et a Rome, цит. вид., с. 15-16.

[9] Пор. M. Sartre, L’omosessualita nell’ antica Greca, в: L’amore e la sessualità, G. Guby, Bari 1994, с. 53-70.

[10] Пор. C. Salles, Le prostitute di Roma, в: L’amore e la sessualità, G. Duby, Bari 1994, с. 79-82.

[11] M.T. Cycero, Pro Coelio, 20.