Мене захоплює розповідь про життя і пригоди Даниїла. Цей Божий чоловік, повний мудрості та чесності, написав одне з найдетальніших і найбільш вивчених пророцтв у Біблії.
У підлітковому віці Даниїла насильно вивезли у вавилонський полон. Невдовзі, коли цар звелів привести кількох полонених ізраїльтян шляхетного походження, він опинився у царському дворі (див. Дан. 1,3). До того, як Даниїл потрапив у полон, він жив або у царській родині або у багатому єврейському домі.
Даниїл був малим хлопцем, коли Юдеєю правив богобоязливий Йосія. Тож, оскільки Даниїл виростав у впливовій сім’ї, він, ймовірно, отримав добре виховання і знав про Бога.
Вавилонці взяли його до палацу разом з трьома іншими юнаками, щоб дати їм добру освіту. Їм відразу ж поміняли імена на вавилонські. Так, Даниїла назвали Валтасар, що є натяком на мету його навчання. Останні букви його єврейського імені „їл” свідчать про Бога. „Вал” на початку його нового імені було згадкою про вавилонського бога. Даниїла та його друзів навчали не лише шкільних предметів, як математики чи літератури, їх мали навчити мислити по-новому, так, як було прийнято у Вавилоні.
Іншими словами, вони ходили до школи, схожої на ті, в які ревні християни віддають своїх дітей тепер. Наші державні школи з усіх сил намагаються дати дітям релігійно нейтральні знання, а часто й такі, що суперечать християнській вірі.
Є особи, які вважають, що нашим завданням є організовувати протести і виступати за реформи в освіті. Я не заперечую, але, на мою думку, в цій ситуації є щось важливіше. Забезпечення правильного інтелектуального та духовного наповнення освіти у школах є насамперед не урядовим завданням, а нашим. Освітні заклади лиш допомагають нам у виконанні цього завдання, але якщо ми усвідомлюємо, що це передусім наша робота, і не звільняємо себе від її виконання, то заповнюємо всі прогалини в дитячій освіті.
Уявіть, що ваша дитина має схильність до музики. Що ви робитимете? Мабуть, підете у музичну школу і запишете її на заняття. Проте, якщо цих занять, на вашу думку, буде замало, якими будуть ваші дії? Ймовірно, ви візьмете ситуацію під свій контроль і організуєте екстра уроки поза шкільною програмою.
Подібно, якщо ваші діти у школі почули щось, що заперечує християнські правди, виправити цю проблему – ваше завдання. Можете вважати це обов’язком Міністерства освіти чи іншої освітньої установи і виносити ці питання на політичний рівень, але ваше завдання як батьків полягає в тому, щоб усе пояснити своїй дитині незалежно від того, чи система освіти зміниться для всіх, чи ні.
На щастя, Даниїл та його друзі отримали добру освіту в Юдеї ще до полону. Вони не лише пізнали свою віру, а й були обізнані з іншими релігіями, які Йосія так старався викоренити в суспільстві. Саме ці знання підготували чотирьох юнаків до розуміння всього нового, про що дізнавалися, у світлі Господньої правди.
У Вавилоні їх навчали того, що Бог забороняв, а саме – астрології та ворожіння. Вони не відмовлялися від вивчення цих практик, але розуміли, в чому їхня омана, і тому не користали з них. Коли ж прийшов час пояснювати сни і провіщати майбутнє, Даниїл не йшов до вавилонських магів, а молився до Бога.
Ми маємо навчити дітей правди і підготувати їх до того, що, якщо їхні вчителі розповідатимуть їм щось неправдиво, діти зможуть відрізнити ці слова від правди.
Можливо, таке завдання видається вам понад силу? Не лякайтеся! Досить почати з малих речей і спрямовувати мислення дітей у християнському руслі.
Також існує кілька можливих альтернатив. Деякі християнські сім’ї обирають навчання вдома, особливо для дітей до десятирічного віку. Це чудова ідея, але, звісно, не для всіх. Проте, якщо ви оберете для своєї сім’ї такий варіант, все одно мусите ознайомити дитину з тим, чого навчають у світі. Адже діти мають бути готовими жити у цьому світі і водночас зберегти свою християнську віру.
Іншим варіантом може бути приватна християнська школа. Звичайно, таке рішення, через брак можливостей, можуть прийняти далеко не всі батьки. Та якщо для вас цей варіант можливий, то така школа буде доброю поміччю для вас, але подібно, як неможливо перекласти батьківські обов’язки на Церкву, так само не можна цілком покласти виховання і навчання дитини на школу – приватну чи державну.
Даниїл та його друзі опинилися у Вавилоні, коли вже були готові до служіння Богові і до навчання серед поган. Ймовірно, що їхні батьки, довіряючи пророцтву Єремії (який звіщав Слово Боже у роки народження Даниїла), знали про полон і підготували своїх дітей до неминучого. Можливо, вони лише захищали їх від нападів поган. Хай там як, вони зробили добру справу. Даниїл зумів змінити світ, і це завдяки тому, що він аналізував усе, чого його вчили, відбирав правду і відкидав „полову”.
Перша глава книги Даниїла містить чи не найзахоплюючі деталі з його пригод. Вона описує, що трапилося, коли Даниїла і його друзів екзаменував цар, і показує, що буває з тими, хто довіряє Богу і споглядає світ через Божу призму.
У кожній справі, де треба було розуму й розсуду, і про яку питав їх цар, він бачив, що вони вдесятеро розумніші за всіх віщунів та чародіїв, які були в цілому його царстві (Дан. 1,20).
Практичні поради для батьківНезалежно від того, яку форму навчання та школу оберете для своїх дітей, ви повинні додати основи християнської віри до їхнього виховання. Для початку поговоріть зі своїми дітьми про те, що шкільна освіта не збудована на християнських принципах, тому те, що вони там вивчатимуть, може суперечити християнству. Запропонуйте їм „співпрацю”– попросіть їх запитувати вас про все, чого вони не розуміють або з чим не згідні, або ж коли те, що почули в школі, перечить їхнім поглядам про Бога і віру. Також привчайте їх детально відповідати на ваше запитання: „Що ти сьогодні вивчив у школі?”. Воно дозволить вам, за потреби, виправити ситуацію. У будь-який зручний для вашої сім’ї спосіб, подбайте про те, щоб діти вивчали Боже Слово та основи християнської віри. Навчайте дітей аналізувати і запитувати, що дозволить отримати ґрунтовну відповідь. Таким чином вони, як і Даниїл, зможуть порівнювати все, що вивчають, із тим, що вони знають з Біблії.
|
Р. Осборн, Біблійні секрети виховання, перекл. О. Пущак, Свічадо, Львів 2015, с. 158-161.