[…] Біблія переповнена численними настановами і прикладами щодо виховання дітей – добрими чи поганими – і їх треба використовувати.
[…] Бог обрав Авраама і навчив його виховувати дітей так, щоб ті любили Бога і виконували Його постанови. Бог наказав Аврааму навчати дітей і передавати це наступним поколінням, аби всі могли отримати Боже благословення через нього.
З Авраама ж напевно вийде народ великий та могутній, і через нього благословенні будуть усі народи землі. Бо я вибрав його на те, щоб він наказав своїм дітям і своєму домові по собі берегти путі Господні, творивши правду й суд, щоб Господь сповнив на Авраамові те, що обіцяв йому (Бут. 18,18-19).
Бог постійно нагадував про важливість доброго виховання дітей Авраамовим нащадкам, покоління за поколінням. Якщо вони слухалися Божих слів і виховували дітей згідно з Його постановами, то Ізраїль процвітав і розростався, якщо ж ні – народ потерпав від занепаду.
Біблійні автори, натхнені Богом, часто писали про виховання дітей і наводили приклади добрих батьків чи поганих для того, щоб ізраїльтяни знали, чого дотримуватися у вихованні. Бог давав ці „уроки” Марії і Йосифу, аби вони виховали у Божому дусі Його Сина.
Божі настанови щодо виховання дітей, дані Аврааму та його нащадкам, також стосуються і духовних ізраїльтян – християн (див. Гл. 6,16). Якби світ не постраждав від гріхопадіння, то нашим єдиним завданням було б гідне виховання наших дітей. Проте, оскільки Ісус помер на хресті і цим відкупив усіх, хто жив у гріху, ми маємо поширювати Євангеліє для світу. А завдання виховувати дітей у Божому дусі незмінно залишається нашим обов’язком. Крім того, Божа обіцянка благословити всіх людей на землі ще не сповнилася, тож виховування дітей по-Божому також має сприяти її виконанню.
Виховання дітей за Божими настановами є чимось значно більшим, ніж періодичне додавання релігії в їхнє життя – ходіння до храму, читання біблійних історій на ніч, повторювання завченої вечірньої молитви. Не доклавши зусиль, нічого не вийде.
Апостол Павло писав новозавітній Церкві: „А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому” (Еф. 6,4).
Ми повинні виховати дітей відповідно до Божих приписів. Християнство – це не лише щось, у що ми віримо, це те, ким ми є, як ми мислимо і поводимося. Щоб виховати дітей по-християнськи, ми повинні навчити того, що сказано в унікальній Божій Інструкції життя – Біблії, – і навчити їх жити згідно з Божим Словом. Дуже ймовірно, що Павло говорив про те, що колись уже написав Соломон у Приповідках: „Наставляй малого на добру путь, – навіть як постаріється, не зверне з неї” (Прип. 22,6).
Ці слова досить прямі та зрозумілі: виховуйте дітей по-християнськи і, навіть як виростуть, вони продовжуватимуть жити за Божими законами. Дуже практично і логічно.
Якщо ви допомогли дитині зрозуміти, в чому полягає послух, і навчили її слухатися легітимну владу, вона зрозуміє, як цей принцип функціонує і без труднощів застосовуватиме його. Якщо ви навчили дитину молитися і покладатися на Бога у важких ситуаціях, вона звертатиметься до Нього завжди, коли потребуватиме допомоги і поради. Діти використовуватимуть ці навики у відносинах, будуть чесними і віритимуть, що Біблія є джерелом правди. Те, чого навчити у дитинстві, діятиме протягом усього життя людини.
Книга приповідок не є книгою обіцянок, це збірка життєвих принципів, дотримуючись яких можна досягнути плідних результатів. Тому саме лиш ходіння до храму, хоча це чудова традиція, не зробить ваших дітей християнами. Проте, якщо ми навчаємо дітей принципів християнської віри, то закладаємо міцні основи для їхнього життя у вірі.
Усі старозавітні історії та настанови, якими користувалися Марія з Йосифом, можна застосовувати і сьогодні. Можемо привести своїх дітей до Ісуса і, як Марія з Йосифом, виростити їх у Божій присутності, разом з Небесним Отцем. Він допомагатиме робити кожен крок нашої життєвої мандрівки.
У Новому Завіті ми читаємо, як Бог наділяє Святим Духом і дорослих, і дітей. Апостол Петро навчав людей у день П’ятидесятниці:
Але це те, що був сказав Пророк Йоіл: – І буде останніми днями, – каже Бог, – я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись (Ді. 2,16-17).
Далі він звернувся до людей, говорячи про їхніх дітей:
Петро ж до них: „Покайтесь”, каже, „і нехай кожний з вас охреститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог” (Ді. 2,38-39).
Пізніше, коли Бог об’явив Петру, що Євангеліє призначене для всіх людей, включно з поганами, він зіслав Святого Духа на Корнилія та його дім.
А він розповів нам, як бачив ангела в себе вдома, що з ’явився йому, і мовив: Пошли в Яффу за Симоном, що зветься Петро. Він тобі оповість слова, якими ти спасешся, ти й увесь дім твій (Ді. 11,13-14).
Пізніше, коли Павло з Силою були звільнені з в’язниці завдяки землетрусу, відбулося ще одне родинне навернення:
...а вивівши їх звідти, мовив: „Панове, що мені слід робити, щоб спастися?”. Ті відповіли: „Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім”. І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі. А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охрестився з усіма своїми. Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога (Ді. 16,30-34).
Вкотре Бог показує нам, що навернення часто трапляється цілою сім’єю. Бог прагне досягнути тих, хто його не знає, – і дорослих, і дітей. Таким чином існує два місійних поля з дуже різними програмами навчання: Церква навчає новонавернених, а батьки – дітей.
Бог обрав Авраама і Capy та Марію і Йосифа, щоб виростити дітей згідно з Його настановами з однієї дуже важливої причини: привести Ісуса у світ і встановити ефективний стиль виховання дітей.
Хоч ми часто чуємо, що християнське виховання дітей є обов’язком Церкви, так ніколи не було і не є. Ця робота більшою мірою належить батькам, оскільки дітей потрібно вчити щодня, в буденних домашніх ситуаціях.
Якщо ви усвідомлюєте, що це ваш обов’язок, просіть у Бога помочі (Він ніколи не казав, що очікує від вас виконання такого завдання самотужки), починайте там, де ви є, і крок за кроком рухайтеся вперед. Лише почніть – це ніколи не запізно!
Я приєднуюся до слів Павла, звертаючись до вас як батьків і членів Христової Церкви:
І Він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, аж поки ми всі не дійдемо до єдності в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа. Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від Нього бере зріст на будування самого себе в любові (Еф. 4,11-16).
Священики готують людей, які належать до релігійної громади, служити іншим, щоб укріпити Церкву. Основне служіння батьків на укріплення Церкви полягає у доброму вихованні своїх дітей.
Якщо ви вже виховуєте своїх дітей згідно з Божим Словом або ж якщо тільки починаєте, заохочую вас робити це старанно, щоб збільшувати і зміцнювати Христову Церкву Поділіться тим, що ви вивчили, з іншими родинами. Також можете допомагати у цьому в храмі і розповідати іншим батькам, як виховувати Божих дітей по-Божому.
Працюючи разом з новонаверненими та дітьми, може побачимо виконання Божої обітниці, даної Аврааму:
І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець (Мт. 24,14).
Практичні поради для батьківЯк навчали апостоли, ваша місія у житті має два напрями: щодо людей, які не пізнали християнства, і щодо ваших власних дітей. Знайте, що Ісус дуже прагне, аби ви виховували дітей справжніми християнами. Ваша домашня місія є такою ж важливою, як і місія на іншому континенті. Використовуйте історії, життєві уроки, які Бог щедро дарує вам у своєму Слові, щоб цілеспрямовано і зосереджено виховувати дітей і колись зустрітися з ними у раю. |
Р. Осборн, Біблійні секрети виховання, перекл. О. Пущак, Свічадо, Львів 2015, с. 223-227.