Трансформація сучасної родиниЦерковний шлюб з невіруючою людиноюПозашлюбні дітиХристиянське вдівствоЦелібат (безшлюбність) |
ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВОТрансформація сучасної родини
Родина як інституція У доіндустріальний період родина становила ремісничу майстерню або аграрне господарство. Родина-організація споживала те, що сама продукувала. Отже, значною мірою родина була самодостатньою. Це формувало також менталітет. У такого типу родині великого значення набувала значна кількість дітей, які забезпечували допомогу в господарстві. Така родина повинна була бути по мірі можливості незалежною. Зміни відбулися внаслідок процесу індустріалізації та урбанізації. Розвиток щораз більших та досконаліших засобів продукції поступово забрав у родини власне виробництво, господарство і, як наслідок, – власне джерело утримання. Таким чином сучасна родина на довго втратила господарську функцію.
У господарській моделі сім’ї єдність будувалась на основі прийняття обов’язків, правил, норм життя, витворених суспільством. Родина як інституція за своєю сутністю була патріархальною, ієрархічною, авторитарною, забезпечувала умови життя своїх членів, максимально сприяла єдності сім’ї, утримувала її за будь-яку ціну, акцентувала залежність від неї. Персональна родина (сучасна) Сучасна родина виразно відрізняється від інституційної сім’ї минулого. У традиційній формі вона вже не виконує:
Натомість можна вирізнити такі риси сучасної родини:
Передусім підкреслюється спільнота любові, солідарність, активність. Сучасна сім’я – дружна, партнерська, кожен з її членів має свою роль, яку виконує. Персональна родина думає про розвиток кожного з її членів. У ній переважають такі персональні функції як: почуття, взаємна єдність, партнерство, дружба, тісний особистісний зв’язок, а сталість родини ґрунтується на цінностях, можливо більш крихких і менш помітних, ніж почуття обов’язку чи авторитету, проте дуже автентичних.
Батьки можуть ставитися до дитини як до:
Усі вказані вище зміни несуть не лише нові загрози, але й потенційні можливості. Церква прийняла таке перетворення родини і не має наміру воскрешати традиційну модель сім’ї. Отож, сьогодні не потрібно підкреслювати подружніх обов’язків (що було характерним для традиційної моделі родини і виражалося навіть в юридичній термінології), а радше слід говорити про спільноту любові. Хоча й простежується велику загрозу розлучення, проте не варто гадати, що раніше було краще, оскільки не було такої кількості розлучень. Зрозуміло, що чоловік і дружина були набагато більше залежними одне від одного. Часто зустрічалися подружні союзи, мотивом яких не була любов[3]. Чи були вони щасливі?
[1] L. Dyczewski, Rodzina, społeczeństwo, państwo, Lublin 1994, с. 55 [2] W. Kawecki, Nowy model rodziny, „Homo Dei”, 246(1998), 1, с. 67-68. [3] Свідченням цього може бути хоча б як же багата на подібні факти українська література чи народні пісні – «Віддайте мене, моя матінко, за кого я хочу!»; не можна тут не згадати про Наталку Полтавку І.П. Котляревського.
|
|